shadow_left
Logo
Shadow_R
 
 НОВА ВЕРСІЯ САЙТУ ІППО
 
7 червня - День Святої Трійці Надрукувати Надіслати електронною поштою
ImageТрійця - одне з найбільших християнських свят. Святкують Трійцю на 50-ий день після Великодня, у неділю (як і Великдень, Трійця належить до «рухомих» свят). Любов, говорить Блаженний Августин, передбачає три складові. Це той, хто любить; той, кого люблять; і сама любов, котра їх поєднує. Якщо докласти цю схему до Трійці, Бог – це той, хто любить, Син Божий — той, кого люблять, а Дух - vinculum amoris (скріплювач любові), тобто любов, яка їх поєднує. Отже, триденне християнське свято пов’язане з Богом Отцем (неділя), Богосином (понеділок), Богодухом Святим (вівторок). 
Вікіпедія: Трійця
Вікіпедія: День Святої Трійці
Про «Трійцю» Андрія Рубльова

ImageТрійця - не три боги, а один Бог у трьох виявах, тобто в трьох самостійних персональних (особистісних) іпостасях. Це той єдиний випадок, коли 1=3 та 3=1. Те, що є абсурдом для математики й логіки, є основою віри. Християнин долучається до таїни Трійці не через логіку, а через покаяння, тобто повне змінення й оновлення розуму, серця, почуття й усієї своєї сутності (грецьке слово «покаяння» - metanoia буквально означає «переміна розуму»). Неможливо долучитися до Трійці, доки розум не стане просвітленим та не преобразиться! 
Зміст християнської Трійці відповідає розповіді новозавітної книги «Діяння апостолів», у якій йдеться про зійдення на апостолів у 50-ий день після Воскресіння Христа Духа Святого: «Коли ж почався день П’ятидесятниці, усі вони однодушно знаходилися вкупі. І раптом зчинився шум із неба, ніби буря раптово зірвалася і переповнила весь той дім, де сиділи вони. І з’явилися їм язики, немовби вогненні, і на кожному з них по одному осів. Усі вони сповнились Духом Святим, і почали говорити різними мовами, як їм Дух промовляти давав» (Діяння. Гл. 2:1-4). 
Вогненні язики світили, але не палили. Та ще більш незвичайні були ті духовні якості, якими вогненні язики наділяли. Кожен, кого такий язик торкнувся, відчув у собі прилив духовних сил і водночас несказанну радість і натхнення, відчув себе іншою людиною, повною життя й гарячої любові до Бога. Такі внутрішні зміни апостоли почали висловлювати радісними вигуками й прославлянням Бога. Тут виявилося: вони говорять не рідною єврейською, а різними, перед тим не відомими їх мовами. Так здійснилося над апостолами хрещення Духом Святим і вогнем, як було передбачено пророком Іоанном Хрестителем (Мт. 3:11).
ImageНатовп, який зібрався навколо, був здивований: більшість учнів Христових за походженням були галилеяни, і були це люди неосвічені, тому очікувати від них знання іноземних (та ще й різних!) мов не доводилося. Крім того, кожен з різних за національністю людей чув не всіх, а лише одного якогось апостола, який славив Бога мовою його народу! Здивування багатьох перейшло у жах, але були й такі, що насміхалися, буцімто апостоли «напилися солодкого вина» (Діян.2,13). Побачивши розгубленість людей, апостол Петро вийшов наперед і виголосив найпершу свою проповідь, у котрій пояснив, що в чудесному зішесті Духа святого сповнилося давнє пророцтво. Прості були його слова, але ж устами Петра говорив Дух Святий, тому глибоко проникли вони в людські душі. «Що нам робити?» - питали апостола. «Покайтеся, - відказував той, - хай хреститься кожен з вас в ім’я Ісуса Христа. І ви не тільки будете прощені, а й матимете благодать Святого Духа».
Багато людей, повіривши в Христа по слову апостола Петра, всенародно покаялися в гріхах, хрестилися, і до вже вечора Церква Христова з 120 осіб збільшилася до 3000. Саме цей момент і вважають народженням церкви. До всенощної служби цього дня, як і до свята Великодня зазвичай приурочували масові хрещення, і цей звичай зберігається досі.
Отже, Свято Святої Трійці встановлене апостолами: після дня зішестя Святого Духа День П’ятидесятниці почали відзначати щороку і заповідали згадувати про цю подію усім християнам (1 Кор.16,8; Діян.20,16).
У християнстві зішестя Святого Духа тлумачать як завдання Христа учням нести звістку про його вчення всім народам. Таким чином апостоли одержали силу «з неба» й почали проповідувати про Ісуса, який воскрес, як про Христа, Царя та Господа. 
У богослужінні свято зійдення Святого Духа відзначають разом із з’явленням перед людьми Трійці, тому що у пришесті Духа до людей виявляється повнота божества. Саме з цієї причини у православ’ї П’ятидесятниця і Трійця – одне свято. 
В іконописі є дві традиції зображення Трійці. Перша – «ветхозавітна», заснована на відомому епізоді з Книги Буття Ветхого Заповіту: до Авраама приходять троє подорожніх, що виявилися ангелами. У цих ангелах слід бачити втілення Трійці. За другою, «новозавітною» традицією, Трійцю зображують у вигляді трьох персонажів – сивоволосого літнього чоловіка, дорослого чоловіка (або підлітка) та голуба.
У центр храму в день Трійці – П’ятидесятниці виносять ікону Святої Трійці, на якій її зображено у вигляді трьох ангелів, що з’явилися перед праотцем Авраамом, та ікону зішестя Святого Духа, де зображені вогненні язики над дванадцятьма апостолами, які сидять разом, обрамлюючи символічний образ космосу-світу. Це і є перший образ апостольської церкви.
З часів раннього християнства у день Трійці храми та будинки прикрашають свіжими зеленими гілками дерев на ознаку того, що Святий Дух дає життя всьому створеному Богом.
В Україні й досі зберігся звичай у день П’ятидесятниці, після літургії, йти хресним ходом до криниць і кропити їх свяченою водою. На зворотному шляху священик обходить з водою домівки. Ті з прихожан, які бажають повного посвячення своїх будівель, виносять до воріт стіл, накривають його скатертиною, а зверху кладуть хліб-сіль. Священик кропить стіл, потім хату й усі будівлі.
Основа троїцької обрядовості – культ рослинності, що в цей час починає розквітати. Майже в усіх давніх народів гілля та квіти були прикрасою храмів у дні свят та жертвоприношень. Усілякі урочисті процесії супроводжувалися носінням зеленого гілля, що в далекі часи було загальнозрозумілим символом: гілка маслини – символ миру, лавра – перемоги та слави, дуба – мужності.
До прийняття християнства це свято відзначали упродовж шести днів – три перед сьомою після Великодня неділею і стільки ж наступного тижня.
У звичаях українського народу на рівні підсвідомості зберігаються залишки обрядовості щодо вшанування прадавніх Зелених свят. Початок їх збігається з Русаліями, зокрема, започатковує Зелені Свята – Русалчин Великдень. За давніми язичницькими міфами, саме цього дня русалки виходять з води погрітися на весняному сонечку. Найбільш небезпечні для людей ті з них, які померли ображеними або мали злий характер.
Троїцько-русальна обрядовість знаменувала завершення весняного календарного циклу і початок літнього. В основі його лежали культ рослинності, магія заклинання майбутнього врожаю. Ще до русального тижня робилося все для того, щоб очистити хату від злих сил, прибрати її для духів-душ, яких принесуть у квітах та в клечані (гілках з дуба, клена, явора, липи, ясена) господар і діти. Кожне з цих дерев мало в уявленні українців магічну силу і певний символічний зміст. Не можна було ламати гілки вільхи, верби, осики. Приносили лепеху, татар-зілля, лісові та польові квіти, особливо папороть. Українці вірили, що душі померлих весною і влітку вселяються в дерева і квіти, тому в Зелену суботу їх приносили до двору і хати, «пригощали» коливом, таким чином задобрюючи їх, щоб охороняли обійстя та урожай від злих духів, русалок тощо. 
У Зелену неділю вранці одружені жінки та чоловіки йшли на цвинтар до могил померлих родичів і там здійснювали своєрідний обряд шанування покійників – тризну. Дівчата та хлопці з піснями-веснянками, гаївками йшли до лісу, там відбувались ігри, співи, хороводи, дівчата плели вінки з молодих гілочок берези, прославляли Сонце, Сонячний культ як джерело тепла, життя, надії на добрий урожай.
Троїцькі розваги починалися з понеділка і тривали цілий тиждень. У Зелений вівторок молодиці йшли до поля зустрічати русалок, несли їжу та питво. Такі дії символізували єднання людини з потойбічним світом ірію. У Зелений четвер русалки справляють свій Великдень – найкращий і найдовший для них день. Люди теж святкували Мавський великдень: не працювали, пекли паски-баби, фарбували крашанки.
Першого понеділка після Русального тижня відбувалося свято проводів русалок з поля до лісу. Жінки вбирались у квіти, гілки дерев, трави, гуртом співали русальних пісень. 
До хат заносили пахучі трави: м’яту, полин, любисток, пахучу лепеху, гілки липи, дуба, берези. Щоб захиститися від злих сил, біля хат, воріт, кошар, де стоїть худоба, високо, щоб було видно, закріплювали обереги – гілки осики, тополі, які мають негативну енергетику та відганяють усяку нечисть.
Лише з приходом християнства це свято стали називати святом Трійці.

 
< Попередня   Наступна >