 ХХ-ХХІ сторіччя називають добою встановлення ґендерної рівності та утвердження основ ґендерної рівноваги та ґендерної демократії. Ґендерний фактор світове співтовариство розглядає як фактор прогресу та важливий потенціал розвитку людських ресурсів. Гендерна рівність – питання не тільки соціальне, а й політичне, це питання захисту прав людини, воно потребує прийняття рішень не лише в інтересах жінок, а й в інтересах чоловіків і всього суспільства в цілому і стосується роботи, політичного життя, освіти, сім’ї, статевого життя, права на народження дитини, охорони здоров’я тощо.
Гендерна нерівність - це форма соціальної нерівності. Соціальна нерівність виникає там, де певні групи людей обмежені або позбавлені свободи чи можливостей порівняно з іншими лише через те, що до цих груп належать. Наслідки такої нерівності бувають драматичні. Наприклад, з 876 мільйонів неписьменних людей світу 75% - жінки, 70% з 1,3 мільярдів людей світу, які знаходяться за межею бідності, - жінки. За даними ООН, жінки виконують 75 відсотків усієї роботи в світі, але їхні доходи становлять лише десяту частину світових заробітків; жінкам належить лише 1 відсоток світової власності. Серед 193 керівників урядів країн лише 23 жінки. Тому не випадково на Саміті тисячоліття ООН 189 держав узгодили вісім ключових цілей розвитку, серед яких ставиться завдання до 2015 р. розширити права й можливості жінок, а також досягнути рівності між жінками та чоловіками. Розширення можливостей жінок, їхня рівна участь у всіх сферах життя суспільства є одним з найголовніших чинників економічного, соціального і культурного розвитку.
2008 року Україна, відповідно до індексу тендерної рівності «Social Watch», серед 154 країн світу посідала 34-е місце. Це засвідчили результати досліджень у рамках Національної консультації, яку проводять Жіночий фонд розвитку ООН, Єврокомісія, Міжнародний центр тренінгів Міжнародної організації праці, а також Міністерство у справах сім»ї, молоді та спорту України.
У звіті відзначено, що безробітних жінок в Україні значно більше, ніж чоловіків. Упродовж тижня жінки працюють на 4-6 годин більше за чоловіків. За свідченням експертів, в українських органах законодавчої влади працює лише 8,5% жінок. Серед власників великого бізнесу жінок усього 2%.
Говорячи про загальну середню освіту, можна стверджувати, що ця галузь освіти залишається ґендерно стереотипізованою. Гендерна просвіта насамперед необхідна педагогічним працівникам. Вона потрібна для попередження можливих ґендерно-рольових конфліктів, виникають під час навчально-виховного процесу, та для виховання в школярів розуміння гендерної рівності.
До ХХ ст. статева належність індивіда вважалась біологічним фактом, з якого автоматично виводились усі тілесні, соціальні й психологічні відмінності між чоловіками і жінками. Учням слід пояснити, що на відміну від статі, яка визначається фізіологією, поняття «гендер» означає відмінності в поведінці чоловіків та жінок, взаємовідносини між ними як громадянами та членами суспільства. Іншими словами, гендер - це модель соціальних відносин між жінками і чоловіками, яка характеризує не тільки їх спілкування в сім’ї, а й визначає їхні соціальні відносини в основних державних інститутах. Ґендер досить об’єктивно відображає культурний розвиток суспільства.
Дискримінація жінок чи чоловіків у суспільстві за статтю називають сексизмом. Це зверхнє, зневажливе ставлення представників однієї статі до іншої, яке грунтується на удаваному уявленні про перевагу моральних, інтелектуальних, культурних, фізичних та інших якостей в однієї статі стосовно іншої.
Матеріали на допомогу вчителю:
Державна програма з утвердження ґендерної рівності та План заходів щодо утвердження ґендерної рівності в українському суспільстві на період до 2010 року
Гендерна статистика
Міністерство юстиції в Україні: гендерно-правова експертиза нормативно-правових актів
Фемінізм і гендерна рівність |
Головним завданням ХХІ століття світова спільнота вважає створення кращого світу для всіх людей - світу, в якому не буде місця будь-якій нерівності: класовій, расовій, етнічній, тендерній.
