Діапазон творчих можливостей видатного українського живописця Миколи Корниловича Пимоненка (9 березня 1862 – 26 березня 1912) широченний: митець з успіхом працював як жанрист, пейзажист, портретист, анімаліст. Домінантою творчості художника була селянська тема – саме вона в тогочасному живопису розкривала багатогранність проблем народного життя. Полотна майстра позбавлені поверхневого етнографізму, вони є яскравим проявом українського менталітету. Про буття мудрого, могутнього й красивого українця художник розповідав близькою до фольклору мовою, де є добра усмішка й тихий сум. Член Товариства пересувних художніх виставок (з 1893 р.), академік Петербурзької Академії мистецтв (з 1904 р.), член Паризької інтернаціональної спілки мистецтв і літератури (з 1909), митець дбав про те, щоб гідно увести українське мистецтво в контекст європейських художніх процесів, охоче беручи участь у закордонних виставках (Париж, Мюнхен, Лондон, Берлін). Вікіпедія: Микола Пимоненко Постанова Верховної Ради України «Про відзначення 150-річчя з дня народження Миколи Пимоненка» О.Жбанкова. Микола Пимоненко - співець українського села Микола Пимоненко: дидактичний матеріал для уроків розвитку зв’язного мовлення
Збереглася фотографія Миколи Пимоненка в інтер’єрі його майстерні. Перед ним на мольберті - значних розмірів полотно «Гопак» із зображенням дівчини. Саме такою — веселою, темпераментною «увірвалася» українська селянка в світ рафінованого паризького життя. Картина з успіхом експонувалася на виставці в паризькому Салоні (1909), після чого її придбав Луврський музей. Полотно «Страсний четвер» (1907 р.) купив Мюнхенський музей мистецтв. У житті М.К.Пимоненка творчість живописця й рисувальника (він - автор 180 картин, близько 400 етюдів, понад 100 малюнків) органічно співіснувала з педагогічною діяльністю. Митець навчав малюнка студентів Політехнічного інституту (у 1900-1912 рр. був завідувачем кафедри нарисної геометрії КПІ), виховував майбутніх митців у Київській рисувальній школі Миколи Мурашка (1884-1906). З 1900 р. М.К.Пимоненко - співзасновник і викладач Київського художнього училища. Творчість майстра його сучасники цінували дуже високо. «Пимоненко, не шукаючи ніякої реклами, спокійно та з любов’ю робить свою справу художнього прославляння рідної України з її життєрадісним і гарним народом», — сказано в одній зі статей про художника (1910). І.Ю.Рєпін, важко переживаючи смерть п’ятдесятирічного живописця, писав: «Він був істинний українець: ніколи не забуде край його правдиві й милі, як Україна, картини…» |