1 Травня (або першого травневого  понеділка) День міжнародної солідарності трудящих  відзначають у 142 країнах. У 66-ти країнах світу це свято значиться в календарі. Довгий час Першотравень був символом непримиренної класової боротьби, тож у більшості країн, як і раніше, його й сьогодні сприймають як пролетарське свято солідарності. Зі словника: солідарність – активне співчуття певним діям, вчинкам чи поглядам,  спільність інтересів, одностайність. Хто не погодиться, що це саме те, до чого маємо прагнути? У США, Канаді та багатьох країнах Західної Європи люди знають Перше травня як День весни. Теж підходить!

Солідарність не слід сплутувати із солідаризмом - (фр. solidarisme, від solidaire – діючий заодно) – стратегією мобілізації соціуму в період серйозних криз або загроз, що різко підвищує мобілізаційні можливості соціуму і його ефективність за рахунок синергетичного ефекту, який виникає при усвідомленні різними соціальними групами спільності інтересів і здійснення ними погоджених дій (див. Вікіпедію).
До речі, першим українським солідаристом називають Тараса Шевченка («Добролась Україна…»). Як солідаристичний ідеал Кобзар пропонував «сім’ю вольну, нову». Сім’я та кровна спорідненість  –  перший ступінь суспільної солідарності, тому суспільство-народ Шевченко прагнув бачити сім’єю «новою» – не просто вільною від іноземного поневолювача, а й  позбавленою протиріч, міжкласової відчуженості. Український солідаризм чудово вписується в річище загальноєвропейських духовних засад і пов’язаний із пошуком не тільки національного, але й соціального ідеалу.
Що думають про Першотравень українці? Святковість цього дня виправдовують, по-перше, етично-історичними міркуваннями: непорушністю традицій, ностальгійністю старшого покоління. По-друге, наші співвітчизники щиро радіють двом вихідним дням: суперчудовий  час для весняно-польових робіт на дачах і городах! По-третє,  розквітла яблунева гілочка зазирає у вікно… «Ціле море дерев у цвіту… м'якими чорними хвилями котиться навкруги... Hi згуку, нi блиску під хмарним небом». Пам’ятаєте геніальний етюд Михайла Коцюбинського?