shadow_left
Logo
Shadow_R
 
 НОВА ВЕРСІЯ САЙТУ ІППО
 
24 травня - День слов’янської писемності і культури Надрукувати Надіслати електронною поштою

ImageПеред смертю Кирило говорив братові: «Ми з тобою, як два воли, вели одну борозну. Я змучився, але ти і не думай залишати праці вчительства! Невпинно підіймайся на цю свою гору!»  Мефодій пережив брата на 16 років. Терплячи кривди й нестатки, він продовжував велику справу - переклад слов'янською мовою Священних книг і проповідь православної віри. Наступниками по собі він залишив близько двохсот навчених ним священиків-слов'ян.
Усе життя «солунських братів» було сповнене напруженої праці  й тяжких випробувань  – як життя всіх відданих своїй праці вчителів незалежно від доби, у якій їм випало жити й навчати. Двадцятирічна просвітницька діяльність Кирила і Мефодія мала всеслов'янське значення: зроблене великими просвітителями стало загальним надбанням слов'ян, заклавши основу їхнього інтелектуального та морального розвитку. З 2007 року кирилиця є  третьою офіційною азбукою Європейського союзу.
Вікіпедія: Кирило і Мефодій
Кирило и Мефодій: ТК «Глас»: відео (2 частини по 10 хв.)
Святі Кирило і Мефодій: з циклу «Закон Божий»: відео (9,5 хв.)

Про солунських братів
Брати виросли в знатній сім'ї друнгарія (командира військового підрозділу  візантійської армії) в грецькому місті Солуні (нині Салоніки), яке входило до складу слов'янської (болгарської) території і було культурним центром Македонії. Місто було двомовне: окрім грецької мови, тут звучав слов'янський говір. За походженням брати були болгари, за менш популярною версією - слов'яномовні греки.
Михайло (бл.815 –.885) був старший із семи братів, які росли в родині, Костянтин (бл.827- 869) - наймолодший.
Михайло зробив військово-адміністративну кар'єру, ставши стратигом Славінії, провінції, розташованої на території Македонії. Постригшись під іменем Мефодій у ченці, він став ігуменом монастиря Поліхрон на горі Олімпі (Мала Азія).
Костянтин з дитинства виявив надзвичайні здібності. Чутка про обдарованого юнака досягла Константинополя, і він був узятий до двору, де навчався разом із сином імператора у кращих учителів Візантії. Юнак досконало опанував науки свого часу: філософію, діалектику, риторику, математику, астрономію й музику, вивчив слов'янську, грецьку, латинську, єврейську і арабську мови. На Костянтина чекала блискуча кар'єра при імператорському дворі, але він вирушив до брата Мефодія, який на той час був ігуменом монастиря Поліхрон, щоб  творити молитву і здійснювати благочестиві справи. Костянтин прийняв чернецтво під ім'ям Кирило.

Переклади богослужбових книг
У літописі "Повість временних літ" розповідається, як слов'янські князі скерували до візантійського царя Михайла послів зі словами: "Земля наша хрещена, але немає в нас учителя, який би наставив, повчив нас і витлумачив святі книги. Адже не знаємо ми ні грецької мови, ні латинської, одні вчать нас так, а інші інакше, від цього не знаємо ми ні зображення букв, ні їхнього значення. Тож надішліть нам учителів, які б могли нам розповісти про книжні слова і про зміст їхній". Викликав цар Михайло двох учених братів Костянтина  і Мефодія, і "умовив їх цар, і послав їх до слов'янської землі ... Коли ж брати ці прийшли, почали вони складати слов'янську азбуку і переклали Апостол і Євангеліє ". Сталося це в 863 році. Звідси і веде свій початок слов'янська писемність. "І раді були слов'яни, що почули про велич Божу своєю мовою". Пізніше брати переклали Псалтир та інші церковні книги.

Слов’янська азбука
Було створено дві абетки - глаголицю і кирилицю (у науці немає єдиного погляду щодо того, яку з них створив Кирило).
Слов'янську абетку було складено на основі грецької, хоч для передавання слов'янської звукової системи братам довелося змінити обриси літер.
У Болгарії і згодом в Хорватії, Сербії і Київській Русі слов'янська азбука набула поширення. У Києві,  Новгороді та інших містах для навчання слов'янської грамоти почали створювати школи.
Після подання братами нового алфавіту Папа римський затвердив богослужіння слов'янською мовою, а перекладені братами книги наказав покласти в римських церквах і правити літургію слов'янською мовою. 

Подальша доля братів Кирила та Мефодія
Велика Моравія, де трудилися брати, була в ті часи підлегла єпископству Пассау в Баварії, тож діяльність просвітителів натрапила на лютий опір німецького духівництва, що виступало категорично проти слов'янського письма й слов'янської літургії, наполягаючи, щоб літургія відбувалася тільки латинською мовою. Незважаючи на те, що Кирило й Мефодій підготували учнів, нікому з них у таких умовах не вдавалося стати священиками, тож брати покинули Моравію разом з 867 учнями, сподіваючись у Візантії, в Константинополі, посвятити своїх учнів. Одержавши в 868 році запрошення від римського папи, Кирило і Мефодій охоче вирушили в Рим, де папа Адріан II освятив слов'янські книги, і їхні учні стали священиками й дияконами.
У Римі  сорокадворічний Кирило тяжко занедужав і помер.
Наприкінці  869 року Мефодій був поставлений архієпископом Паннонії (Велика Моравія). Однак у 870 році, коли Велика Моравія була окупована військами східнофранкського королівства, Мефодія заарештували й заслали в один з монастирів у Швабії. Лише повстання народу Моравії й втручання папи Іоанна VIII допомогли в 873 новому моравському князеві Святополку домогтися звільнення Мефодія.
Після смерті в 885 році Мефодія його противникам удалося добитися заборони слов'янської писемності в Моравії. Багато учнів було страчено, деякі перебралися до Болгарії і Хорватії. Папа римський заборонив слов'янське богослужіння. 

Історія свята
У кінці ІХ ст. обидва брати були канонізовані Східною (православною) Церквою та названі «рівноапостольними», а також причислені до святих Західною (католицькою) Церквою.  Слов'янські народи берегли пам'ять про святих рівноапостольних братів, проте пізніше, під впливом різних історичних і політичних обставин, їхні імена було призабуто. На початку ХІХ  ст. відбувалося відродженням слов'янських народностей,  разом із цим оновилася і пам'ять про слов'янських первоучителів.
Ім'я Кирила і Мефодія носила перша українська політична організація в Києві — Кирило-Мефодіївське братство.
У 1980 році Папа Іван Павло II оголосив святих Кирила та Мефодія покровителями Європи. Ідея відновлення загальнонаціонального святкування пам'яті святих Кирила і Мефодія та Днів слов'янської писемності і культури народилася в 1985 році, коли слов'янські народи разом зі світовою громадськістю відзначали 1100-річчя з дня кончини святителя Мефодія, архієпископа Моравського і Паннонійського. Болгарська церква встановила день пам'яті Кирила і Мефодія, який згодом став святом національної освіти й культури. 

Свято в  контексті сучасності
Для  народів слов'янських держав це день духовної єдності та єдності культур, тож певною мірою він перегукується зі Всесвітнім днем культурного різноманіття в ім’я діалогу та розвитку (21 травня). Лише кілька днів відділяють День слов’янської писемності та культури від Всесвітнього дня електрозв’язку та інформаційного суспільства (17 травня ), тож настав час активно утверджувати слов’янські мови засобами інтернету.

 
< Попередня   Наступна >