Інтерв’ю Лариси Письмак газеті «Соціальний педагог» Кореспондент. Що спонукало Вас займатися проблемами дитинства? Л.П. До школи я багато років працювала в позашкільному закладі і помічала, що деякі діти дуже часто змінювали гуртки, вони не могли себе «знайти», їм не було з ким спілкуватися… Я допомагала їм зрозуміти цей світ, пройти шлях соціалізації легко й безболісно. Відтоді вважаю, що саме ми, соціальні педагоги, повинні допомагати дітям «знайти» себе, компенсувати їхнє соціальне неблагополуччя цікавою справою. Кореспондент. Що у своїй діяльності вважаєте найважливішим? Л.П. Допомогу та підтримку дітей, дорослих, будь-кого, кому потрібна моя допомога. Кореспондент. Чим у своїй професійній діяльності Ви найбільше пишаєтеся? Л.П. Вважаю, що ми разом із колегами робимо велику справу — допомагаємо дітям. Від того, якими вони виростуть, залежить наше майбутнє. Кореспондент. Якби довелося зустрітися з Уповноваженим України з прав дитини, про що Ви хотіли б із ним поговорити? Л.П. Насамперед про те, яким чином обирають для дітей-сиріт опікунів. Чому останнім часом по телебаченню ми бачимо, як батьки знущаються над дітьми, яких усиновили. Чи проводить хтось дієвий моніторинг, чи з'ясовує, як такі діти живуть, чи в нас ще багато чого робиться «для галочки»? Кореспондент. Чи правда, що всі справи, до яких Ви долучаєтеся, завершуються успішно? Л.П. Те, що всі справи закінчуються успішно, — правда. Думаю, через те, що займаюся справою, яка мені подобається. Кореспондент. Що б Ви побажали соціальним педагогам України напередодні навчального року? Л.П. Натхнення, терпіння, творчої наснаги в нашій благородній справі. З газети «Соціальний педагог» (№8 (68), серпень 2012 року, видавництво «Шкільний світ»). Матеріали включають в себе багаторічні напрацювання соціального педагога НМЦ практичної психології і соціальної роботи ІППО КУ імені Бориса Грінченка Лариси Леонідівни Письмак. |