shadow_left
Logo
Shadow_R
 
 НОВА ВЕРСІЯ САЙТУ ІППО
 
30 жовтня 2012 року – 130 років від дня народження Михайла Бойчука Надрукувати Надіслати електронною поштою
М.Бойчук            М.Бойчук
Михайло Бойчук (1882-1937) - визначна постать в історії українського національного мистецтва, новатор-монументаліст, талановитий педагог. Саме завдяки йому та його послідовникам - їх називають «бойчукістами» - в 20-30-х роках Україна вийшла на арену світової культури. Головним принципом бойчукізму було відновлення в мистецтві високого духовного начала.
На жаль, 2012 року українська художня культура відзначає й трагічну дату - 75-річчя знищення тоталітарним режимом видатного українського художника і педагога Михайла Бойчука і його школи...
Вікіпедія: Михайло Бойчук
Ольга Дудар. До 130-ої річниці від дня народження геніального українського художника Михайла Бойчука
Marko R. Stech, Mykhailo Boichuk: відео (8 хв.)
Ірина Штогрін. Гуманітарна сфера: під розстріл
Життя Михайла Бойчука - драматична, сповнена силою духу книга. Отримавши освіту у Віденській, Мюнхенській, Краківській академіях, талановитий юнак із Тернопільщини, м.Бойчукстипендіат митрополита Андрея Шептицького, тривалий час працював у Парижі, де 1909 року вперше виставив власні та своїх однодумців твори в Салоні незалежних - регулярній виставці актуального мистецтва.
«Вони не такі наївні, щоб повертатися до примітиву. Мудро, з чудовим почуттям дійсності вони продовжують напрямок старих іконописців, от тільки їхні роботи сучасні», - зазначала тоді газета Paris Journal.
Тож у барвистому вінку європейського авангарду 26-річний українець започаткував ще одне спрямування - неовізантизм. У новому монументальному стилі М.Бойчука кращі риси фрескового візантійського живопису органічно поєднувалися із гармонією народного іконопису та української народної картини.
Звісно, сформульована одним із перших професорів Української Академії мистецтв, а потім і професором Київського художнього інституту М.Бойчуком концепція розвитку українського мистецтва йшла врозріз із офіційною сталінською концепцією «соціалістичної культури». «Сценаристи» з НКВД швиденько сфабрикували «справу бойчукістів», приписавши її фігурантам участь у підготовці спільно з «польсько-німецькими фашистами» збройного повстання з метою відторгнення України від СРСР і створення «української націонал-фашистської держави». Основними напрямками  здійснення настільки злочинних планів змовники, ясна річ, вибрали «шкідництво у сфері образотворчого мистецтва», антирадянську пропаганду і, звичайно ж, індивідуальний терор.
Тож на початку 1930-х років М.Бойчук та його послідовники Софія Налепінська-Бойчук, Микола Касперович, Іван Липківський, Іван Падалка та Василь Седляр були репресовані, оголошені «прямими агентами фашизму», а 1937 року розстріляні в підвалах Жовтневого палацу. Решту учнів митця органи НКВС упродовж 1930-х роках відправили по тюрмах та засланнях, переконані, що «школа українського монументалізму» перестала існувати.
Коли горезвісним актом 1952 року було знищено близько 2000 творів так званого «націоналістичного спрямування», до чорного списку потрапили 13 творів МихаТайна вечеряйла Бойчука. У фондах Національного музею ім. Андрея Шептицького у Львові вціліла лише «Тайна вечеря», створена для дяківської бурси у Львові. Ті ж твори Михайла Бойчука, які дивом не були знищені, надовго зникли в сховищах спецфонду Художнього музею.
Майстер був реабілітований (посмертно) рішенням Верховного суду СРСР в часи хрущовської відлиги - 1 лютого 1958 року.
Десятиліття інтелектуального геноциду викреслили ім'я М. Бойчука та його учнів із мистецької пам'яті, що завдало українській культурі непоправної шкоди.
Бойчук і бойчукісти: документальний фільм (26 хв.)
Кореспондент: Куля у фіналі. Трагічна доля художника Михайла Бойчука, засновника нової течії світового мистецтва
 
< Попередня   Наступна >