shadow_left
Logo
Shadow_R
 
 НОВА ВЕРСІЯ САЙТУ ІППО
 
Учителю! Пізнай себе і упізнай свій комплекс! Надрукувати Надіслати електронною поштою
 Психологічні комплекси (від лат. сomplex - зв'язок, поєднання) - емоційно забарвлені уявлення, мотиви та установки, неусвідомлені почуття або прагнення, які керують людиною. Комплекси пов'язані з емоціями, точніше із їхнім притлумленням і пригніченням. Це больові точки в людській душі, і головна небезпека такої «точки» - у непомітності її утворення. Підкорена комплексом людина неусвідомлено здійснює психологічний рекет стосовно свого близького (і не тільки) оточення.
Звісно, комплексів не позбавлені й педагоги... Який психологічний комплекс притаманний кожному з нас? Щоб зізнатися в цьому самому собі, необхідна не лише самокритичність, а й мужність...
Психологічний комплекс
Комплекс меншовартості (Іnferiority Complex)
Комплекс відмінника. Говорити про сформованість комплексу можна в тому разі, якщо змагання за визнання та намагання досягти ідеальної досконалості стає нав'язливим і заважає людині жити. Спричиняється комплекс, імовірно, тим, що в дитинстві «відмінника» безперервно сварили за помилки й невдачі.
Таку людину розривають невтоленні амбіції. Гонитва за схваленням породжує в неї невпевненість у своїх силах і залежність від похвали. Найменша невдача спроможна викликати відчай. Вічним є страх, що знайдеться хтось розумніший, професійніший, одним словом, кращий. Риси носія комплексу: нетерплячість, незадоволеність собою, заздрісність, бажання безперервно демонструвати свої переваги, контролювати всіх і все. «Відмінники» нав'язують свою думку, диктують усім, як потрібно чинити, виправляють в інших навіть мовленнєві помилки.
У житті «відмінники» займають одну з крайніх позицій: або стають трудоголіками, або, розчарувавшись, опускають руки та перетворюються на песимістів.
Комплекс неповноцінності. Виникає здебільшого в дитинстві через несприятливі для розвитку особистості умови - в дитини, яка зростає в неповній сім'ї (переживаючи образу на одного з батьків) або виховується бабусею й дідусем (страждаючи від гіперопіки). Комплекс неповноцінності - річ суперечлива: з одного боку, людина шалено прагне самореалізації, з іншого, боїться поразки, бо немає страшнішої для неї кари за відчуття власної безпорадності. У протиборстві потягу до перемін і страху перед жахливим фіаско перемагає то перше, то друге. Зазвичай самооцінка у вражених цим комплексом різко занижена.
Трапляється, що комплекс неповноцінності «спрацьовує» своєму носієві на користь. Прагнучи самоствердитися, він намагається або розвинути рису, якої бракує, або компенсувати «недолік» іншими здібностями, досягаючи виняткових результатів (це називають надкомпенсацією). Псевдокомпенсацією називають шантаж такою людиною оточення своїми вадами або хворобами з метою викликати співчуття, отримати поблажки.
Комплекс вищості. Зворотній бік комплексу неповноцінності. Прагнучи компенсувати невпевненість у собі, людина невтомно переконує всіх і кожного у своїй вищості, не гребуючи відвертим приниження інших, самостверджуючись за чужий рахунок. Проблема в тім, що не будучи реально здібною (розумною, сильною та ін.), в очах інших людей і своїх власних особа прагне такою здаватися, владарювати, керувати. Зазвичай за таким фасадом приховується нещасна й зранена душа.
Вражені комплексом вищості найчастіше йдуть у політику (щоб досягти влади), у школу (щоб владарювати над дітьми). Часто комплекс виявляється в родинних стосунках і спричиняє сімейне насильство.
Комплекс невизнаного генія. Форма манії величності: людина переконана, що наділена блискучими здібностями, яких усі інші через свою обмеженість і дурість не помічають і не цінують. У своїх невдачах така людина звинувачує бездарних заздрісників, що спричиняє нескінченні конфлікти. Підгрунтя комплексу - або інфантилізм, незрілість, невпевненість у собі або ж, навпаки, різко завищена самооцінка. Риси такої людини - амбіційність, зверхність, безапеляційність, повна відсутність самокритичності, безвідповідальність, примхливість, дратівливість. Працелюбність, старанність і наполегливість їй не властиві. До матеріальних питань вона ставиться зі зневагою (це ніщо в порівнянні зі «справжньою справою»), проте жити за чужий рахунок не соромиться. Виливаючи роздратування від нереалізованих амбіцій на родину, може перетворитися на домашнього тирана. Маючи певні здібності, ними нехтує, націлюючись, як правило, на посаду президента.
Комплекс жертви. Основна причина його формування - перебільшений альтруїзм та невпевненість у власній значущості. Жертвуючи власними інтересами, людина намагається «купити» увагу й турботу, ретельно обраховуючи та зважуючи все, зроблене нею для інших: скільки заради учнів (сім'ї, співробітників) витрачено часу й сил, здоров'я та життя. За все це людина вимагає адекватної компенсації. Робить усе можливе для того, щоб стати незамінною, щоб ніхто кроку без неї ступити не міг. Рано чи пізно таке «життя заради інших» спричиняє роздратованість, викликає почуття незадоволення.
Комплекс бридкого каченяти. Закладається, як правило, в дитинстві, причини - нехтування з боку батьків («Кому ти такий (така) потрібна? Усі діти як діти, а ти...») або, навпаки, надлишкова з їхнього боку опіка «Ти слабенька (-ий), худенька (-ий), дурненька (-ий)»). Переконаність у тім, що «я не такий (така), як усі», спричиняє невпевненість у собі, поступово замінюючись на негативне «Я гірший (гірша) за всіх».
Компенсаторним механізмом, протиотрутою страждань «бридкого каченяти» зазвичай стає трудоголізм. Зробивши в роботі зупинку, така людина відчуває свою нікчемність і непотрібність. За кожне привітне чи схвальне слово безмежно вдячна, вдячність переходить у приязнь, яка закінчується нав'язливістю. Образливість не має меж, будь-яку неувагу до себе «бридке каченя» сприймає як нехтування. Не вміє казати «ні», протидіяти нахабству й агресії. В сімейному житті такі люди зазвичай нещасні, бо їх вибирають авторитарні й безжалісні партнери, дати відсіч яким «бридкі каченята» не спроможні.
Комплекс Мюнхаузена (міфоманія). Носіями цього комплексу вважають людей, які, прагнучи визнання, творчого зростання, успішної кар'єри, достатку, або не знають, як цього досягти, або лінуються докладати зусиль до реалізації своїх прагнень. Увагу до власної персони вони починають привертати, видаючи бажане за дійсне: перебільшують свої здібності й чесноти, вихваляються знайомством із впливовими людьми, вигадують події, учасниками яких нібито були. Створюючи ілюзію власної успішності, вони цілком можуть настільки увійти у вигадану роль, що починають самі собі вірити!
За допомогою брехні вони маскують свою незадоволеність життям, тривогу, недосконалість свого внутрішнього світу. Причиною виникнення комплексу може бути тяжка хвороба, фізичні вади, низький рівень освіти, неувага близьких, реальні або вдавані невдачі, надмірна опіка батьків у дитинстві. Найчастіше комплекс спричиняє низька самооцінка: не вміючи досягти успіху здібностями й працею, людина вдається до вихваляння й фантазування.
Комплекс Ксантиппи. Названий іменем дружини давньогрецького філософа Сократа комплекс означає сварливість і скандальність характеру. Формується в другій половині життя в людей зі складним характером, негативні емоції яких накопичились, тому роздратування починає виплескуватися на людей. Риси Ксантиппи - безперервне бурчання, дратівливість, педантизм, пуританство, хворобливий потяг до стерильної чистоти й порядку. Ксантиппа самостверджується за рахунок людей, які не вміють себе захистити.
Що робити тому, хто усвідомив сформованість у себе комплексу. Прийняти його як складову своєї суті, не боротися з ним, а вести переговори. Якщо не йти самому собі на поступки, знаючи свої вади, не давати їм розгулятися, сила комплексу відразу ослабне. Досягнувши цього, слід помалу свій комплекс перебудовувати - небезпечні риси замінюючи на безневинні й корисні. Так, комплекс неповноцінності можна «переформатувати» на самокритичність, комплекс зверхності - «перевести» в самоповагу і т.ін.
 
< Попередня   Наступна >