Факти свого життя M. Куліш виклав у «Автобіографії»: злидні батрацької батьківської родини, найми з п'ятирічного віку, чотирирічна сільська школа, Олешківська гімназія екстерном, Одеська школа прапорщиків, мобілізація на фронт Першої світової, швидка кар'єра в радянській провінції, спочатку в Олешках, потім у Херсоні й Одесі. За гетьманщини потрапив до в'язниці, після звільнення служив помічником командира Дніпровського радянського полку. З 1920 року - начальник штабу Херсонської групи військ. До речі, Юрій Яновський, пізніше близький приятель Куліша, описав полк Куліша у своїх «Вершниках» під іменем «олешківського батальйону Шведа», а самого Куліша під іменем Данила Чабана, що його названо «майбутнім письменником».
Після закінчення громадянської війни М.Куліш працює завнаросвітою в повітовому виконкомі, редагує газету «Червоний шлях». Із 1922 року очолює губернський відділ народної освіти в Одесі, закладаючи українські школи, дитячі притулки і садки. До речі, М.Куліш - автор першого на той час українського букваря та читанки для початкової школи, а ще - оповідань для дітей. 1922 року олешківська організація КП(б)У приймає Куліша в члени партії за його заслуги в галузі народної освіти.
Як письменник М.Куліш знайшов себе не в прозі, а в драматургії. Його дебютом стала п'єса «97», присвячена трагічним подіям голоду 1921-1922 рр. в Україні. Далі - «Народний Малахій», «Хулій Хурина», «Мина Мазайло», «Маклена Граса», «Патетична соната»... Упродовж 1923 - 1934 рр. М.Куліш створив 15 п'єс.
Сюжет блискучої «філологічної» комедії Миколи Куліша «Мина Мазайло» (1928 р.), побудовано на співставленні української та російської мов - саме двомовність є її естетичним ключем. П'єса порушує гостру проблему, яка по сьогодні не втратила актуальності, - проблему національної самосвідомості українців. Збагнувши, що, за задумом влади, політика «українізації
» має призвести не до культурної, а тим більше політичної суверенності України, а до закріплення рабського малоросійства, Куліш скерував на боротьбу з нею усі свої творчі сили. Комедія тріумфально пройшла в Харкові й Києві, потім була гучно розгромлена і повсюдно заборонена.
Критики зазначають, що «Мина Мазайло» - це нищівна комедія-сатира на: 1) малороса (міняє своє українське прізвище на російське Мазєнін задля успіху в службовій кар'єрі); 2) на російський великодержавний шовінізм (тьотя Мотя Разторгуєва із Курська патронує русифікацію Мазайла); 3) на анахронічний український націоналізм уенерівського типу (дядько Тарас із Києва); 4) на духовний інфантилізм комсомольської молоді. Серед репресованих Кулішевих творів п'єса була найдовше: уже в «перебудовному» 1988 році Київське управління культури поспішило заборонити «Мину Мазайла» на сцені Молодіжного театру.
Розпочалася бісівщина революційного терору. Розгром ВАПЛІТЕ (Всеукраїнської Академії Пролетарської Літератури - назва письменницької організації), голодомор 1932-1933 pp., самогубство Миколи Хвильового, знищення «Березолю»... М.Куліша було заарештовано 8 грудня 1934 року в Харкові.
Слідство в Києві, вирок - 10 років позбавлення волі. З усієї групи українських інтелігентів (1111 «ворогів радянської влади») у таборі особливого призначення на Соловках «відсепарували» двох: Миколу Куліша та Валер'яна Підмогильного - їх ізолювали, не дозволяючи спілкуватися з іншими ув'язненими. У листопаді 1937 року в карельському урочищі Сандармох так званий «Соловецький етап» було розстріляно (за іншими свідченнями, скинуто під лід Білого моря).
Іван Драч - про соловецькі розстріли: «Серед розстріляних - Лесь Курбас і Микола Куліш, Микола Зеров і Валер'ян
Підмогильний, Марко Вороний і Мирослав Ірчан, Валеріян Поліщук і Олекса Слісаренко, Павло Филипович і Григорій Епік, Михайло Яловий і... Три крапки вбирають у себе міністра освіти УНР Антона Крушельницького і міністра фінансів УРСР Михайла Полоза, одного з «героїв» процесу СВУ Миколу Павлушкова й історика академіка Матвія Яворського. Чотири російських православних єпископи. Тридцять римських католицьких священиків. Двадцять татарських політиків. Один циганський король. Українці і поляки, росіяни і євреї, удмурти і грузини, черкеси і корейці... Місце розстрілу - урочище Сандормох...» До речі, всю групу енкаведистів, яка винищила українську інтелігенцію у 1934-1937-х рр.., розстріляли в 1938-у. Під копитами революційних коней гинули й ті, хто цих коней запрягав...
Найістотнішою рисою таланту М.Куліша є трагедійність світобачення, яке поступово перетворюється на трагікомічне, трагіфарсове, що взагалі визначає тип сучасної культури. Як драматург М.Куліш послідовно йшов до створення драми модерну, яка за останні сто років у різних країнах набула кілька назв - від драми експресіонізму до драми абсурду.
Заборонені в 30-ті роки п'єси М.Куліша на українську сцену поверталися важко. На світовий кін ім'я драматурга вивело видання, здійснене його вдовою 1955 року в Нью-Йорку (переслідувана родина була змушена до еміграції). Перше видання творів основоположника нової української драми рідною мовою на Батьківщині побачило світ у 1990 році.
У драмах М.Куліша знайшла глибоке філософське відображення трагічна конце
пція епохи та людини, яка гине, опинившись у полоні революційного фанатизму. Трагедія буття обертається трагікомедією існування. У цьому пошуки драматурга стають у рівень зі світовою драматургією.
Доля Миколи Куліша увібрала в себе всі основні проблеми становлення й поступу української культури XX століття.
На фото. Пам'ятник М.Кулішу в м.Олешки (нині Цюрупинськ). Скульптор І. М. Шапко.
Український письменник Микола Куліш Вікіпедія: Розстріляне Відродження 
Театр - це повстання духу й волі. Саме на сцені відбувається олюднення людини, тобто вилучення її з натовпу й перетворення на Людину Громади. Тому в усі часи політики, цензори й моралісти театр переслідували, прагнучи звести його до рівня соціального лакейства.
