shadow_left
Logo
Shadow_R
 
 НОВА ВЕРСІЯ САЙТУ ІППО
 
31 грудня 2012 року - 120 років від дня народження М.Семенка Надрукувати Надіслати електронною поштою
М.Семенко. "Вибрані твори"Авангардні поети кількох поколінь оголосили 2012-й роком Михайля Семенка (1892-1937). У такий спосіб вони хотіли виправити помилку тих, хто забув про 120-річчя першого українського футуриста. Мета акції - привернення уваги до цікавого і своєрідного масиву української літератури, що тривалий час перебував під цензурною забороною, а тепер нерідко ігнорується через надмір консервативних і пуританських міркувань.
Творчість цього складного, суперечливого поета не менш складного й суперечливого часу ніколи не вивчали і, певно, не вивчатимуть у школі. Розглядати її треба на тлі «рівного», тобто в системі авангардної поезії (Т.С.Еліот, В.Хлєбніков, І.Сєверянін) та адекватних пошуків у малярстві та скульптурі (О.Архипенко, К.Малевич, С.Далі, М.Шагал).
Вікіпедія: Михайль Семенко
ЛітАкцент: Про акцію «Рік Михайля Семенка»
Журналіст Тарас Базюк читає поезію Михайля Семенка «Місто»: відео (37 сек.)
Творець, незмінний лідер і речник українського футуризму, Михайль Семенко - і тонкий лірик, і безжалісний цинік, і блазень, а до того - автор ліричних драм, ревфутурпоем, візуальних поезій і поезофільмів. У кожного читача Семенко свій та дещо інакший: епатажний, викличний, сентиментальний, руйнівний, іронічний, ліричний, філософський...
Його послідовниками були Гео Шкурупій та Микола Бажан (у юності панфутурист). Одним із перших Семенко почав згуртовувати літературні сили; саме завдяки його підтримці в літературно-мистецьке життя влились М. Бажан, Ю. Яновський та чимало інших митців.
Як же мало ми знаємо про Семенка, сина волосного писаря і селянської письменниці-самоука Марії Проскурівни, юнака з Полтавщини, що вчився в Петербурзькому психоневрологічному інституті (?!), де вивчення психології та неврології поєднувалось із широким ознайомленням студентів з питаннями філософії, природничих і гуманітарних наук! Паралельно Семенко відвідував у консерваторії клас скрипки.
У столицю імперії юний Семенко потрапив саме тоді, коли вона переживала пік Срібного віку. Щойно відлунала слава символістів - Брюсов і Блок уже перетворювалися на історію. Сходила зоря акмеїзму - Ахматової та Гумільова. А ще - на кін видиралися футуристи, за ними егофутуристи в особі Ігоря Сєверянина та кубофутуристи, найбільш яскравим з яких був Володимир Маяковський.
Недовчившись в інституті, Михайль Семенко їде до Києва, де починається його невгамовна футуристична діяльність. Поет винайшов власний різновид цієї літературної течії - кверофутуризм (від лат. querer - хотіти, бажати, шукати). У маніфесті він виголошував: «Кверофутуризм проголошує боротьбу шукань, у сім полягає завданнє мистецтва в його розумінні», у поезії скаржився: «Моє серце прагне неіснуючих квітів. Моє серце квітне у болях шукань».
Українські футуристи рішуче засудили «салонову» буржуазну культуру, проголосили деконструкцію (руйнування) мистецтва, пропонуючи створити нове «метамистецтво» - штучний синтез різних галузей культури й спорту. Проте творчість М.Семенка не вкладається лише в історію футуристичного напрямку, вона виявляється значно ширшою. Із футуропоезією сусідять традиційні ліричні вірші («Океанія», «Туга», «Було біля моря весело» та інші, поетичною сублімацією яких стала чарівна «Атлантида»).
Постать Шевченка переслідувала Семенка, наче Alter Ego, все життя. Через метафоричне спалення «Кобзаря» у 1914-му поета відкинула вітчизняна богема (привіт Олесю Бузині). У такий варварський спосіб Семенко протестував проти канонізації та будь-якого культу вКарикатура мистецтві - за це багато хто називав його Геростратом, який руйнує підмурівки культури.
Повний збірник своїх творів в одному томі, який охопив вірші 1910-1922 pp. Семенко назвав... «Кобзарем», прокоментувавши епатажну назву книжки так: «То був «Кобзар» однієї епохи: а це - іншої»; себто українська кобза початку XX ст. посутньо інша, аніж середини XIX. Епатажно-символічне спалення «свого» «Кобзаря», нехтування національним у мистецтві (в уяві поета останнє асоціювалось із примітивним і захланним) - усе це спричинило нечуваний доти в історії української літератури скандал. Проте своєрідність українського раннього футуризму тим і визначалася, що вирісши із загальної національної атмосфери, він бив по її «больових точках» («Дух мій в захопленні можливостей футурних, і в крові - безліч архаїчних атавіз»).
У кінці 20-х рр. Семенко затіяв кампанію з реабілітації Кобзаря, мовляв, Шевченко «жива людина, а не підмащені олією мощі»; «Тарас Шевченко - жива людина, а не легендарний Ісус Христос».
М.Семенко модернізував українську лірику урбаністичною тематикою. Він став співцем автомобілів та локомотивів, задимлених міст. Асфальт, скло, електричне світло, трамваї, вокзали, бетонні мости, заводські труби, поїзди, рейки, шум вулиць, літак у небі, задимлені майстерні, катери й портові крани, запах бензину - все це не лише нові поняття, а й нове лексичне середовище, у якому ширяла поетова думка. М.Семенко сміливо експериментував із формою вірша (поеза, еротеза, екстаза, ревфутпоема, поезомалярство), запровадив свіжі (навіть епатажні) образи й безперестанно творив нові слова, покликані відбити нову індустріалізовану добу. Експериментував Семенко в галузі не лише лексики (Панночки нудьгували, і в душах було цвяхко), а й ритму, метра, синтаксису й пунктуації, рими. Він руйнував, щоб з уламків звести нову будову, складав, щоб зруйнувати і знову почати все спочатку: «Мистецтво є процес шукання й переживання, без здійснення».
Конфлікт, скандал, епатаж, а часом і безумство того, що творив Семенко, пожвавили літературне життя в Україні, адаптуючи читача до модерністських звершень.
Ніколи Михайль Семенко не був опозиціонером і тим більше ворогом радянської влади. Навпаки, усі свої надії він покладав на революцію. Тож спочатку влада його підтримала: поет працював редактором першого українського літературно-художнього журналу «Мистецтво», з 1924-го по 1927 рр. - головним редактором Одеської кіностудії, у 1926 р. він - редактор фільму «Тарас Шевченко», у 1931 р. здійснив загальну редакцію тритомника В.Маяковського, в 1932 р. - був членом оргкомітету Єдиної спілки радянських письменників України; в 1934 р. одним з перших став членом Спілки письменників України, був у числі учасників 1-го з'їзду радянських письменників СРСР.
Але йому, авангардистові, важко було підкорятися продиктованій режимом потребі писати, як усі: «Життя мене обігнало, а я остаюся романтиком, і кожна моя дрібниця - трагедія, і кожна мрія моя - огонь ворожий, в кожна щирість - помилка, і стремління - рабство. Так попадаю в неволю я, створюючи для себе волю, і вільний раб - ім'я моє. ... Я не знаю своїх доріг, я творю, в мені твориться світ, і його не було б без мене!». Однак він не складав пісень про «вождів всіх народів», тож із «Михайля балакучого зробивсь Михайлом мовчазним».Портрет М.Семенка
За європеїзацію української поезії, за вплив на талановиту молодь, за незнищимий у ньому дух вільної феєричної богеми врешті-решт Семенко був знищений. 23 квітня 1937 р. в Києві ще відбувся творчий вечір поета, а через три дні його заарештували. Після піврічного тюремного ув'язнення, 24 жовтня 1937 року, М.Семенка розстріляли в Києві.
Поета реабілітували на початку хрущовської «відлиги». Дочці поета Ірині не вдалося добитися видання творів батька на батьківщині. У кінці 70-х вона видала його двотомник у Німеччині. У СРСР за сприяння колишнього соратника Миколи Бажана збірку поезій М.Семенка видали лише на початку перебудови, у 1985-му.
В'ячеслав Левицький. Мрійливі субтитри до поезофільму у 3D
Твори М.Семенка
 
< Попередня   Наступна >