shadow_left
Logo
Shadow_R
 
 НОВА ВЕРСІЯ САЙТУ ІППО
 
7 січня 2013 року - 160 років від дня народження Миколи Аркаса Надрукувати Надіслати електронною поштою
М. АркасВ історію України Микола Миколайович Аркас (1853-1909) увійшов передовсім як автор славетної «Історії України-Русі» та створеної за мотивами поеми Тараса Шевченка опери «Катерина» (1897). Проте відразу після жовтневого перевороту книжку було запроторено до «спецхранів», оперу знято зі сцени, а ім'я автора на кілька десятиліть викреслене з історії культурного процесу.
Здавалося б, що поганого зробив тодішній владі культурно-освітній та громадський діяч, меценат, історик і композитор Микола Аркас? Дещо прояснити може «Енциклопедія українознавства», де сказано, що старший син Аркаса, до речі, теж Микола Миколайович (1889-1938 рр.) був полковником армії УНР, а в еміграції ще й директором українського театру.
І добрим словом пом'яну... Микола Аркас: відео (17 хв.)
Вікіпедія: Микола Аркас (старший)
Іван Козловський співає арії з опери М.Аркаса «Катерина» (11 хв.)
М. АркасМиколаївський рід Аркасів належить до знатних, але не через шляхетне походження, а завдяки славним діянням на користь вітчизни. Засновник роду Андреас (Андрій) народився у Греції в м. Літохоро. До Миколаєва Андрій Емануїлович прибув на початку XIX ст., коли місто ще розбудовувалося і заселялося. Тут він став викладачем історії та стародавніх античних мов у новозаснованому штурманському училищі.
Микола і Захар Аркаси - сини Андрія Емануїловича - були здібні й працелюбні, з високим почуттям офіцерської честі та непохитного службового обов'язку. Добропорядні й чесні, вони уславили себе самовідданою службою в Чорноморському військово-морському флоті. Батько Миколи Аркаса дослужився до адмірала, був генерал-ад'ютантом, головним командиром Чорноморського флоту, засновником пароплавства на Каспійському морі, у 1871-1881 рр. командиром порту і військовим губернатором Миколаєва.
Великий вплив на формування патріотичних почуттів Миколи Аркаса мала мати, яка, хоч і була дочкою високого урядовця Чорноморського флоту в чині дійсного статського радника, ніколи не забувала, що її рід Богдановичів започаткував представник української козацької старшини. Саме завдяки їй малий Миколка спізнав самобутню мову народну, або, як тоді говорили, мужичу мову. Значну роль у мистецькому вихованні хлопця відіграв учитель музики Одеської гімназії композитор Петро Ніщинський. Під час навчання в Новоросійському (Одеському) університеті чимало доброго Микола почерпнув від професорів І.І.Мечникова, І.М.Сєченова, О.О.Ковалевського.
У студентські роки Микола підтримував дружні стосунки з діячами українського театру Марком Кропивницьким, Петром Саксаганським, Миколою Садовським, брав участь у виставах Одеського нового театру. З 1876 р. служив у канцелярії морського відомства в м. Миколаєві; був почесним мировим суддею Херсонської округи (1886-1895); деякий час перебував у відрядженні в Стамбулі та Галаці (тепер Турція і Румунія). У 1899 р. вийшов у відставку в чині статського радника, оселився у своєму маєтку (селах Христофорівка і Богданівка) і присвятив життя культурно-освітній ниві.
М.Аркас цікавився українським музичним фольклором, записував народні думи та пісні, запрошував на гастролі у Миколаїв кобзарів і бандуристів з усієї України.
Оперу «Катерина», і музику, і лібрето до якої написав М.Аркас, спеціалісти вважають українською оперною класикою. Прем'єра опери відбулася 12 лютого 1899 р. в Москві стараннями М.Кропивницького як режисера. Відгуки на виставу московської преси були лишМ. Аркас. "Історія України-Русі"е позитивні. Слідом за тим почалася тріумфальна хода Аркасової «Катерини» по всій країні. Влітку 1899 р. трупа М.Кропивницького дала 10 вистав «Катерини» в Києві. Упродовж наступних п'яти років оперу побачили й почули мешканці Мінська, Вільно, Катеринодара, Одеси, Маріуполя, Луцька, Львова, Варшави. Перу М.Аркаса належить і ряд поетичних творів. Це ліричні вірші «Тихо у степу», «Степ», «Кажуть люди» та ін. Значним твором є його поема «На вбивство Шмідта» - із Петром Шмідтом М.Аркас був особисто знайомий.
З часом у Миколи Миколайовича з'явилась нова сфера творчих пошуків - він почав вивчати історію України, глибоко знайомитися з документальними матеріалами, друкованим доробком професійних істориків.
Історичні матеріали М.Аркас прагнув проаналізувати й узагальнити, а тоді видати в найдоступніший формі, зрозумілій навіть підлітку з незакінченою середньою освітою. До апробації свого рукопису серед фахівців він підійшов зважено і серйозно: у процесі написання надсилав його частинами до Києва, а потім доопрацьовував матеріал згідно з висловленими зауваженнями. До речі, науковцем М.Аркас себе не вважав, свідомо обравши роль популяризатора української історії.
Науково-популярну працю М. Аркаса «Історія України-Русі» було видано в 1908 р. семитисячним (нечуваним раніше для такого роду видань) масовим тиражем, який впродовж кількох місяців розійшовся повністю. Видання відповідало громадським суспільно-політичним і культурним потребам національно-визвольного руху українського народу в руслі загальноросійської визвольної боротьби початку XX ст.
Третім дітищем Миколи Аркаса, не менш улюбленим, ніж перші два («Катерина» та «Історія України-Русі»), була культурно-освітня організація «Просвіта», яка виникла за його ініціативи в Миколаєві у 1907 р. і ставила за мету допомогти розвоєві української культури її рідною мовою, видавати книжки, журнали, часописи українською мовою, запровадити свої книгозбірні та музеї. Під керівництвом М.Аркаса миколаївська «Просвіта» розгорнула плідну культурно-освітню діяльність; лише впродовж 1908 р. відбулося майже півсотні літературно-музичних вечорів, на яких пройшли вистави опер «Катерина», «Запорожець за Дунаєм», «Наталка Полтавка», п'єс І.Карпенка-Карого, М.Старицького, Г.Квітки-Основ'яненка.
На жаль, видатки на видрук «Історії України-Русі» та діяльність «Просвіти», будівництво й утримання в селі Христофорові школи з українською мовою викладання, благодійні пожертви на підтримку талановПам’ятний знак М.М.Аркасу у м. Миколаєвіитих людей із народу спричинили повне розорення М.Аркаса. Після несподіваної смерті Миколи Миколайовича 13 березня 1909 р. родина змушена була продати останні залишки маєтку для організації пристойного похорону.
У пам'яті нащадків М.М.Аркас-старший залишився як людина, що зробила значний внесок у розвиток і популяризацію української національної культури.
На фото. Пам'ятний знак М.М.Аркасу на місці колишнього дому Аркасів на вул. Адміральській у м. Миколаєві. Автор Ю.Макушин, 1992 р.
 
< Попередня   Наступна >