shadow_left
Logo
Shadow_R
 
 НОВА ВЕРСІЯ САЙТУ ІППО
 
3 березня 2013 року - 125 років від дня народження Наталени Королевої Надрукувати Надіслати електронною поштою
Наталена КоролеваНаталену Королеву (1888-1966) називали Понтійською Амазонкою, княжною іспанського роду, забутою ґрандесою, письменницею-казкою, найекзотичнішою постаттю в нашій літературі. Її життя - чудова підстава для створення захопливого серіалу, багатого на все: таємниці мадридського двору, королівські інтриги, велике кохання і карколомні воєнні пригоди.
Не українка за походженням (мати - зі старовинного іспанського роду, батько - пофранцужений польський граф), вона пов'язала своє життя з українським письменником Василем Королівом-Старим, що схилив її до української літератури, на ниві якої Наталена невтомно працювала понад 20 років. Успішно продовживши традиції Лесі Українки, вона внесла в українську прозу нові теми з античного і європейського світу.
Вікіпедія: Наталена Королева
Юрій Винничук. Інакший світ: Наталена Королева
Катерина Доценко. Сповідь про мою Наталену - шляхетну жінку і глибоко інтелектуальну письменницю
Сторінка Наталени Королевої на україно-польському сайті «Дівчата райської яблуні»
Ярослав Поліщук. Наталена Королева й Україна
Про Наталену Королеву: відео (9 хв.)
Покійна мати Наталени (померла при пологах) Ісидора-Марія Лячерда мала звання «la doctora» й була авторитетним професором мадридського університету. Засмучений смертю дружини батько вирушив у наукову подорож (був членом Французької академії наук) до Африки. До Києва  Наталена (повне ім'я - Кармен-Альфонса-Фернанда-Естрелла-Наталена) вперше приїхала сімнадцятирічною (1904 р). Самотня дівчина-сирота, вихованка монастиря Нотр-Дам де Сіон у французьких Піренеях, звісно, маючи за розмовну французьку, чудово знала іспанську, латинську, італійську, арабську мови, з дитинства трохи пам'ятала польську. Освоївши російську, дівчина вступила до київського Інституту шляхетних дівчат, який закінчила через два роки.
Повернувшись із мандрів, батько підшукав юній Наталені нареченого - бравого гусара російської армії. Не бажаючи й чути про одруження, дівчина кинулася здобувати вищу освіту. Закінчивши археологічний інститут в Петербурзі, одержала ступінь доктора археології, потім зайнялася єгиптологією, водночас навчаючись у Петербурзькій мистецькій академії, після закінчення якої одержала диплом "вільного художника", мала художні виставки в Петербурзі й Варшаві. Щоб уникнути одруження з нелюбом, на чому продовжувала наполягати рідня, Наталена зважилася на нечуваний у шляхетському роду вчинок - вступила до французькомовного Михайлівського театру в Петербурзі, а згодом уклала контракт із паризьким "Theatre Gymnase", що гастролював тоді в столиці. Незважаючи на успіх юної актриси на сцені, театральна кар'єра Наталени не склалася через недугу (відкрився туберкульоз).
Дівчина виїхала в Західну Європу, де займалась улюбленою справою - мистецтвом і археологією. Вона побувала в Іспанії, Франції, Італії, знову виступила в оперних театрах ПарижНаталена Королеваа і Венеції (виконувала партію Кармен в опері Ж.Бізе), узяла участь в археологічних розкопках Помпей і в Єгипті, з 1909 року почала друкувати художні твори й наукові статті у французьких літературних і наукових журналах.
Перша світова війна застала Наталену в Києві, куди вона приїхала до хворого батька, який невдовзі помер. За сприяння товариства Червоного Хреста дівчина стала сестрою милосердя в російській армії. Майже три роки пробула Наталена на війні, одержала солдатський хрест "За храбрость", мала три поранення, тиф і кількаразове запалення легенів.
Особисте життя Наталени склалося драматично. Заручившись із перським дипломатом - сорокарічним князем Іскандером Гакгаманішем ібн Курушем, вона вирушила з ним до Персії. Княжий рід Ахаменідів, із якого походив Іскандер, радо прийняв майбутню невістку. Наталену тут називали Неджмою (перською мовою - зірка). Однак коли виявилося, що для шлюбу необхідно відмовитися від християнства, дівчина втекла, з попутнім караваном дісталась Індії, а звідти повернулася в Європу. До літа 1911 року жила у Мадриді, де знову вчилася - в Мадридському університеті студіювала археологію і маврознавство (мову й мистецтво). Коли до королеви-матері дійшли чутки про закоханість у Наталену короля Альфонса XIII, перед Наталеною поставили вимогу: або негайно до монастиря, або геть з Іспанії.
Через деякий час доля знову звела Наталену з її колишнім нареченим Іскандером, який сам охрестився, після чого вони одружилися та виїхали до Варшави. Та вже за півроку Наталена овдовіла - Наталена Королевакнязь Іскандер загинув на фронті. Відпровадивши домовину з тілом чоловіка до Ірану, Наталена повернулася до Києва.
Війна добігала кінця. З групою чеських репатріантів Наталена виїхала до Львова, а пізніше до Праги, де почала працювати в системі народного шкільництва.
В еміграції жінка зустрілася з Василем Королівом-Старим, на той час аташе УНР у Празі, який читав лекції в Українській Господарській Академії в Подєбрадах, писав художні твори та малював ікони.
Василя Короліва Наталена знала ще з Києва як письменника, культурно-громадського діяча і видавця. На час зустрічі в Празі він був уже зрілим чоловіком (мав 42 роки), шукав друга для спільного сімейного життя, тому запропонував «Наталії Ковалевській» (під таким іменем Наталена жила в Чехії) створити, як він це жартома називав, «сімейний кооператив». Вони одружилися, придбали скромний будиночок на околиці містечка Мєльнік біля Праги.
За порадою і спонукою чоловіка з 1919 року Наталена почала писати художні твори українською мовою. Перше оповідання українською мовою було надруковано у віденському українському тижневику «Воля» 15 січня 1921 року за підписом «Н.Ковалівська-Короліва». З того часу понад двадцять років усі західноукраїнські, буковинські, закарпатські українські журнали вміщували її твори. У середині 30-х - на початку 40-х років виходять книжки Н.Королевої, що принесли їй широке визнання й популярність, перетворивши на одного з провідних прозаїків тогочасної української літератури в еміграції .
Цікаво, що на замовлення міністерства освіти Н.Королева уклала невеликий шкільний чесько-український словник, який вийшов під редакцією професора С.Смаль-Стоцького. Пізніше створила великий (понад 30 арк.) французько-український словник (залишився недрукованим).
В.Королів-Старий помер 1941 року після чергового допиту в гестапо. Про Наталену ходили чутки, що її вбили німці. «Бо я не належала до жодної організації і за останні роки німецької окупації не писала, бо ніде мене не хотіли друкувати. Щоб жити - я вчителювала»
По завершенні Другої світової війни Наталена Королева працювала в місцевій школі. Останні роки жила самотня, всіма забута, заробляла на прожиття приватними уроками французької та іспанської мов. Померла українська письменниця 1 липня 1966 року, похована на кладовищі Святого Вацлава в містечку Мєльніку (Чехія).
Творчість Наталени Королевої могла б стати окрасою будь-якої розвиненої європейської літератури. Українським читачам її ім'я відкрилося лише в кінці 1980-х.
 
< Попередня   Наступна >