shadow_left
Logo
Shadow_R
 
 НОВА ВЕРСІЯ САЙТУ ІППО
 
12 березня 2013 року – 150 років із дня народження В.І.Вернадського Надрукувати Надіслати електронною поштою
В.І.ВернадськийВолодимир Іванович Вернадський - організатор і перший президент Української Академії Наук (1918-1921); голова Тимчасового Комітету, утвореного для заснування Національної Бібліотеки Української Держави в м. Києві (1918, нині Національна бібліотека України імені В.І.Вернадського); організатор і директор Радієвого інституту (1922-1939), Біогеохімічної лабораторії (1928, нині Інститут геохімії та аналітичної хімії ім. В.І.Вернадського Російської академії наук), академік АН СРСР (академік Петербурзької АН з 1912), член Чехословацької (1926) і Паризької (1928) Академій.
Народився у Петербурзі. За походженням українець. Батьківщина завжди була у серці вченого. Він добре знав історію України, свого роду: по батьковій лінії Вернадські - учасники визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. Його прадід навчався в Києво-Могилянській академії. Дід - лікар, працював у Київському військовому госпіталі. Батько Володимира Вернадського Іван Васильович (1821-1884) - вихованець, потім професор політичної економії і статистики Київського університету, з 1850 р. - професор Московського, з 1886 р. - Головного педагогічного інституту та Олександрівського ліцею у Петербурзі, противник кріпацтва, соціалістичних ідей та общинного землеволодіння, прихильник ринкової економіки. Мати - Ганна Петрівна (1837-1898) походила з українського старшинського роду Константиновичів, виховувалася в приватному пансіоні Києва, співала в хорі. Дружина Володимира Івановича теж з давнього українського роду Старицьких. Свої роздуми про долю України вчений виклав у багатьох працях, зокрема, в статті «Українське питання і російська громадськість».
Вікіпедія: В.І.Вернадський
В.І.Вернадський: «Українське питання і російська громадськість»
Велика Епоха: В.Вернадський, життя академіка
З думок та нарисів В.І.Вернадського
У 1868 р., у зв'язку з хворобою батька, сім'я переїхала з Петербурга до Харкова, де Володимир Вернадський влаштувався на посаду директора Харківського банку. Підтримував дружні стосунки з діячами української культури. Був знайомий з Т.Г.Шевченком, дружив з М.О.Максимовичем, X.Д.Алчевською. Кожне літо сім'я Вернадських проводила в маєтку українського письменника Г.Ф.Квітки-Основ'яненка. В.І.Вернадський був троюрідним братом В.Г.Короленка.
У 1873 р. вступив до Харківської гімназії. У 1876 р. продовжив навчання у Петербурзькій гімназії. У 1885 р. закінчив Петербурзький державний університет. У  1 888-1890 рр. навчався за кордоном. Працював у мінералогічному кабінеті Петербурзького університету.
У 1886 р. Володимир Іванович Вернадський одружився з Наталією Єгорівною Старицькою. Батько дружини Єгор Павлович Старицький (1825-1899) - юрист, голова департаменту законів Сенату, теж походив з українського козацько-старшинського роду. Після виходу у відставку поселився в Полтаві. До нього щоліта приїжджав з дружиною і дітьми.
Наукову діяльність В.І.Вернадський почав на Полтавщині у 1883-1884 рр. в складі експедиції вченого-ґрунтознавця В.В.Докучаєва. У 1890 р. експедиційні маршрути пройшли по Полтавському і Кременчуцькому повітах. Роботи виконувалися на кошти Полтавського губернського земства. В.І.Вернадський продовжував досліджувати ґрунти Кременчуцького повіту і після того, як було припинено фінансування. Він розширив і програму досліджень. На карту став наносити не тільки зразки ґрунтів, але й кургани. Карту і кілька кам'яних баб Володимир Іванович передав Полтавському музеєві, заснованому В.В.Докучаєвим (подарував 4 тис. зразків ґрунту, 500 зразків гірських порід і 800 аркушів гербарію).
Працюючи приват-доцентом (з 1890 р.), професором (з 1898 р.) Московського університету, беручи участь в експедиціях, виїжджаючи за кордон, В.І.Вернадський щороку відвідує Україну. Живе в Полтаві, здійснює екскурсії в околиці міста і віддалені райони, підтримує тісні стосунки з Полтавським земством і Природничо-історичним музеєм. За завданням земства у 1901 р. було зроблено кілька виїздів у райони Полтави, Кременчука, Лубен, вивчає будову узгір'я, що в долині злиття Дніпра і його притоки Сули. У травні 1904 р. Вернадський з двома студентами (один з них А.Є.Ферсман) здійснив екскурсію по Полтавській і Житомирській губерніях.
У 1913 р. Володимир Вернадський поселився в Шишаках. Він купив 12 десятин присадибної землі на лівому березі р. Псла, на так званій Бутовій горі (за 25 верст від Великих Сорочинець) і почав споруджувати будинок в українському стилі за проектом В.Кричевського. Влітку 1914 р. Вернадські вселилися в ще незакінчену оселю (3 кімнати внизу, 7 - на головному поверсі; у кінці громадянської війни будинок був пограбований і спалений). У 1916 році В.І.Вернадський придбав 4 десятини польової землі, яку обробляли син і дочка. Літні місяці  Вернадський  працював у Шишаках. Навесні 1917 р. він захворів і за порадою лікаря виїхав до України і оселився на хуторі. Тут він почав писати працю про роль живих істот в геологічній історії землі ("Жива речовина в земній корі і її геохімічне значення", видана у 1978 р.). У серпні 1917 р. був викликаний до Петрограда, але в листопаді фізико-математичним відділом Академії наук відряджений на Південь (через поганий стан здоров'я) для продовження наукової роботи над живою речовиною. Поселився в Полтаві, де мешкав до осені 1918 р., коли був покликаний до Києва для участі в створенні Української АН.
Володимир Вернадський належав до тих патріотів України, які передбачали щасливе завтра свого народу, який обов'язково посяде гідне місце і в Європі, і в світі. Перед смертю вчений передав до Академії наук України свої спогади, в яких зазначав:«Я вірю у велике майбуття і України, й Української академії наук... ».
 
< Попередня   Наступна >