Змінюється життя: пришвидшується його темп, зазнають змін погляди та смаки, з'являються унікальні технічні можливості... Але театр, як і раніше, підносить людину над буденністю, пробуджує в ній добрі почуття, кличе до боротьби за Правду та Справедливість.
Міжнародний день театру - не просто професійне свято майстрів сцени, це свято мільйонів глядачів, вірних «театралів», яких не відверне від сцени жодне телебачення й ніякий інтернет! Нині і прісно на сцені ставляться й розв'язуються глобальні, загальнолюдські проблеми. Недарма девіз World Theatre Day - «Театр як засіб взаєморозуміння і зміцнення миру між народами».
Л.В.Кравчук. Що ми знаємо про театр: матеріали для проведення заняття з молодшими школярами Театри для дітей у Києві Музей театрального, музичного та кіномистецтва України З архіву сайту ІППО: Міжнародний день театру Театральне мистецтво України бере початок з глибокої давнини, коли воно проявлялося в народних іграх, танцях, піснях та обрядах. У ХVІІ-ХVІІІ століттях широкого розмаху набули вертепи - мандрівні лялькові театри, які виконували різдвяні драми та соціально-побутові інтермедії.
У 1795 році був відкритий перший в Україні стаціонарний театр у Львові. У Києві перший стаціонарний театр з'явився у 1806 році, в Одесі - в 1809, в Полтаві - в 1810.
Становлення класичної української драматургії пов'язане з іменами Івана Котляревського (очолив театр у Полтаві) та Григорія Квітки-Основ'яненка. Характерні для їхніх творів бурлеск та експресивність, поряд з мальовничістю та гумором, надовго визначили обличчя театру в Україні.
У другій половині ХІХ століття в Україні поширився аматорський театральний рух. В аматорських гуртках розпочинали діяльність корифеї українського театру - Михайло Старицький, Марко Кропивницький, Микола Садовський, брати Тобілевичі (псевдоніми: Іван Карпенко-Карий, Микола Садовський, Панас Саксаганський). Яскравою зіркою українського театру була Марія Заньковецька.
Вікіпедія: Марія Заньковецька Український вертеп 
