shadow_left
Logo
Shadow_R
 
 НОВА ВЕРСІЯ САЙТУ ІППО
 
30 березня 2013 року – 100 років із дня народження О.Г.Івахненка Надрукувати Надіслати електронною поштою
О.Г.ІвахненкоIвахненко Олексій Григорович - відомий вчений у галузі інформатики та систем управління, академік Національної академії наук України (2003), заслужений діяч науки УРСР (1972), двічі лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1991, 1997). Народився 30 березня 1913 року в місті Кобеляки на Полтавщині в родині вчителя математики місцевої гімназії. У 1932 р. закінчив Київський енерготехнікум. Потім навчався у Ленінградському електротехнічному інституті, по закінченні якого працював у Всесоюзному електротехнічному інституті (Москва). Повернувшись у 1944 р. до Києва, стає співробітником Інституту будівельної механіки, згодом - Інституту електротехніки АН УРСР (з 1963 року Інститут електродинаміки АН УРСР) і водночас, за сумісництвом, - професором Київського політехнічного інституту. У 1963 р. на запрошення В.М.Глушкова перейшов до Інституту кібернетики АН УРСР, де до 1989 р. очолював відділ комбінованих систем керування, потім був головним науковим співробітником. З 1997 р. Олексій Григорович працював радником дирекції одного з інститутів Кібернетичного центру НАН України - Міжнародного науково-навчального центру інформаційних технологій і систем НАН та МОН України.
Архів НБУ ім.В.І.Вернадського: Життєвий та творчий шлях Олексія Івахненка (до 90-річчя ученого)
Наукова діяльність О.Г.Івахненка
Портал «КПІ.UA»: Івахненко Олексій Григорович. До 100-річчя академіка
Сайт О.Івахненка «МГУА»
Перші результати досліджень ученого стосуються галузі електроавтоматики. Він розробив нові принципи автоматичного регулювання швидкості електродвигунів і здійснив розрахунок систем з магнітними підсилювачами. Широке визнання О.Г.Івахненку принесли досягнення в теорії інваріантності та теорії комбінованих систем автоматичного керування, що працюють за принципом компенсації вимірюваних збурень. Такі системи були реалізовані на практиці для регулювання швидкості електродвигунів. Подальший розвиток принципів комбінованого керування у роботах вченого пов'язаний з використанням у системах керування пристроїв і способів самонастроювання. Він написав першу вітчизняну монографію з кібернетики, що неодноразово перевидавалася за кордоном. Пізніше для конструювання автоматиО.Г.Івахненкочних систем Олексій Григорович почав використовувати принципи самонавчання і розпізнавання образів та пристрої прогнозування. Систему розпізнавання ситуацій він застосував для побудови безпошукових екстремальних регуляторів. Після публікації в журналі «Автоматика» (1968 р.) статті О.Г.Івахненка «Метод групового урахування аргументів - конкурент методу стохастичної апроксимації» розпочався головний етап у науковій творчості дослідника, позначений формуванням нового напряму - евристичної самоорганізації моделей, або індуктивного моделювання. МГУА (метод групового урахування аргументів) - метод автоматичної побудови моделей за експериментальними даними, в якому застосовуються принципи автоматичної генерації варіантів, неостаточних розв'язків і послідовної селекції. Він набув широкої популярності у нас і за кордоном як надійний спосіб розв'язання прикладних задач. Завдяки йому ефективно розв'язуються складні реальні задачі моделювання та розпізнавання образів в екології, гідрометеорології, економіці, техніці. На початку 80-х років О.Г.Івахненко встановив органічну аналогію між задачами побудови моделі за зашумленими даними і проходження сигналу через канал із шумом. Це дало змогу закласти основи теорії завадостійкого моделювання. Відтоді розпочався розвиток теорії МГУА як індуктивного методу добування знань із зашумлених експериментальних даних. Про світове визнання наукових здобутків українського вченого свідчить видання у США (1984) колективної монографії американських і японських науковців (присвяченої 70-річчю О.Г.Івахненка) з теоретичних та прикладних проблем згаданого методу. У наукових журналах світу щороку з'являються десятки публікацій за тематикою МГУА, щоденно активно відвідується англомовна Інтернет-сторінка. У 1992 р. у США вийшла англомовна книга вченого. Загалом перу Олексія Григоровича належить понад 400 наукових праць і близько 30 монографій, чимало з яких перекладено англійською, німецькою, польською, болгарською, румунською та китайською мовами. Багато уваги вчений приділяв науково-організаційній роботі. Він був головним редактором журналу «Автоматика», (нині «Проблеми управління та інформатики»), що перевидаєтьс я у США; одним з основних організаторів проведення в 1965 р. в Україні Конгресу ІФАК, чотирьох Всесоюзних нарад з теорії інваріантності та її застосувань в автоматичних системах; керівником наукового семінару «Самоорганізовані кібернетичні системи», який за 20 років активної роботи став великою школою для молодих дослідників і полігоном для апробації найсміливіших наукових ідей. Під керівництвом О.Г.Івахненка виконано й успішно захищено близько 200 кандидатських дисертацій, майже 20 його учнів стали докторами наук, тисячі студентів прослухали курси лекцій у Київському політехнічному інституті, де він працював професором, починаючи з 1945 року. Батьківщина високо оцінила самовіддану працю вченого. Він Заслужений діяч науки і техніки України, удостоєний двох Державних премій, нагороджений орденом Дружби народів, кількома медалями.
 
< Попередня   Наступна >