Підручник має виконувати такі функції: Ø інформаційну (подавати теоретичні відомості про мову); Ø систематизувальну (подавати знання у певній системі); Ø трансформувальну (забезпечувати формування умінь і навичок на основі здобутих знань); Ø виховну (сприяти вихованню мовної особистості); Ø культурологічну, або етнокультурознавчу (сприяти ознайомленню з культурним набутком рідного народу і людства в цілому, духовної й естетичної сфер); Ø розвивальну (забезпечувати розвиток мислення і мовлення); Ø самоосвітню (формувати навички самоосвіти учня через створення умов для виявлення й розвитку його пізнавальних, художніх та інших здібностей, зацікавленості в самостійному розв’язанні теоретичних і практичних проблем). Ознайомившись із підручником, його варто проаналізувати за такою схемою...
Основою підручника є систематичний виклад навчального матеріалу з опорою на вивчене в попередніх класах, зокрема в початковій ланці, наявність системи практичних завдань і вправ (не менше 80% обсягу), спрямованість на формування наукових мовних понять, засвоєння внутріпредметних і міжпреметних зв’язків, мовних закономірностей. Освітня, виховна й розвивальна цілі навчання мови у підручнику реалізуються передовсім через дидактичний матеріал, зокрема через подану в ньому систему текстів. Складові підручника, тобто подані в ньому завдання, запитання, вправи, алгоритми, тексти-зразки, приклади, ілюстрації, графічні (шрифтові й різнокольорові) виділення, схеми, таблиці, пам’ятки становлять методичний апарат підручника. Крім неприхованих, у підручнику закладено приховані засоби методичного задуму, що виявляються у послідовності розташування навчального матеріалу, поступовому наростанні складності викладу, співвідношенні теорії і практики тощо. Ознайомившись із підручником, його варто проаналізувати за такою схемою: 1. Відповідність вимогам Державного стандарту і Концепції навчання державної мови в школах України. 2. Зв’язок між теоретичною та практичною частинами. Урахування внутріпредметних зв’язків. Доступність змісту (відповідність віковим особливостям школярів). 3. Система вправ, особливості комплексних завдань. Наявність проблемних і пошукових завдань. Характер дидактичного матеріалу. Реалізація текстоцентричного підходу до вивчення мови. 4. Система роботи над збагаченням словникового запасу та удосконаленням граматичного ладу мовлення учнів. 5. Система орфограм і пунктограм. 6. Характер ілюстративного матеріалу, його призначення. 7. Сигнали-символи. 8. Дизайн (якість художнього оформлення, поліграфічного виконання). ВАРТО ЗАМИСЛИТИСЬ Книжка – німий учитель (Сократ) Людська освіта розпочинається з прислів’їв, а завершується думками (Сенека). Усяка справжня освіта досягається тільки шляхом самоосвіти (М.Рубакін). Мета навчання дитини полягає в тому, щоб зробити її здатною розвиватися далі без допомоги вчителя (Е.Хаббард). Людина освічена – та, яка знає, де відшукати те, чого вона не знає (Г.Зіммель). Загадуючи домашнє завдання, вчитель цілиться в учнів, а попадає в батьків (Ж.Сіменон). Як же ти, навчаючи інших, не навчаєш себе самого? (Апостол Петро). Учення – світ, а невчених – тьма (Е.Кроткий). |