Підручник має виконувати такі функції:
Ø      інформаційну (подавати теоретичні відомості про мову);
Ø      систематизувальну (подавати знання у певній системі);
Ø      трансформувальну (забезпечувати формування умінь і навичок на основі здобутих знань);
Ø      виховну (сприяти вихованню мовної особистості);
Ø     культурологічну, або етнокультурознавчу (сприяти ознайомленню з культурним набутком рідного народу і людства в цілому, духовної й естетичної сфер);
Ø      розвивальну (забезпечувати розвиток мислення і мовлення);
Ø      самоосвітню (формувати навички самоосвіти учня через створення умов для виявлення й розвитку його пізнавальних, художніх та інших здібностей, зацікавленості  в самостійному  розв’язанні теоретичних і практичних проблем).
Ознайомившись із підручником, його варто проаналізувати за такою схемою...

Основою підручника є систематичний виклад навчального матеріалу з опорою на вивчене в попередніх класах, зокрема в початковій ланці, наявність системи практичних завдань і вправ (не менше 80% обсягу), спрямованість на формування наукових мовних понять, засвоєння внутріпредметних і міжпреметних зв’язків, мовних закономірностей.
Освітня, виховна й розвивальна цілі навчання мови у підручнику реалізуються передовсім через дидактичний матеріал, зокрема через подану в ньому систему текстів. Складові підручника, тобто подані в ньому  завдання, запитання, вправи, алгоритми, тексти-зразки, приклади, ілюстрації, графічні (шрифтові й різнокольорові) виділення, схеми, таблиці, пам’ятки  становлять методичний апарат підручника. Крім неприхованих, у підручнику закладено приховані засоби методичного задуму, що виявляються у послідовності  розташування навчального матеріалу, поступовому наростанні складності викладу, співвідношенні теорії і практики  тощо.
Ознайомившись із підручником, його варто проаналізувати за такою схемою:
1.    Відповідність вимогам Державного стандарту і Концепції навчання державної мови в школах України.
2.    Зв’язок між теоретичною та практичною частинами. Урахування внутріпредметних зв’язків. Доступність змісту (відповідність віковим особливостям школярів).
3.    Система вправ, особливості комплексних завдань. Наявність проблемних і пошукових завдань. Характер дидактичного матеріалу. Реалізація текстоцентричного підходу до вивчення мови.
4.    Система роботи над збагаченням словникового запасу та удосконаленням граматичного ладу мовлення учнів.
5.    Система орфограм і пунктограм.
6.    Характер ілюстративного матеріалу, його призначення.
7.     Сигнали-символи.
8.    Дизайн (якість художнього оформлення, поліграфічного виконання).  

ВАРТО ЗАМИСЛИТИСЬ 

Книжка – німий учитель (Сократ) 
Людська освіта розпочинається з прислів’їв, а завершується думками (Сенека). 
Усяка справжня освіта досягається тільки шляхом самоосвіти (М.Рубакін).  
Мета навчання дитини полягає в тому, щоб зробити її здатною розвиватися далі без допомоги вчителя (Е.Хаббард). 
Людина освічена – та, яка знає, де відшукати те, чого вона не знає (Г.Зіммель). 
Загадуючи домашнє завдання, вчитель цілиться в учнів, а попадає в батьків (Ж.Сіменон). 
Як же ти, навчаючи інших, не навчаєш себе самого? (Апостол Петро). 
Учення – світ, а невчених – тьма (Е.Кроткий).