22 травня сповнилось 148 років від дня перепоховання праху Тараса Шевченка
ImageТ.Г.Шевченко помер у Петербурзі 10 березня (26 лютого) 1861 року. Його поховали на Смоленському цвинтарі. Але друзі, виконуючи заповіт Шевченка («Як помру, то поховайте мене на могилі, серед степу широкого, на Вкраїні милій, щоб лани широкополі, І Дніпро, і кручі було видно, було чути, як реве ревучий...»), добилися дозволу на перепоховання Кобзаря в Україні. Перепоховання відбулося 22 травня 1861 року. Кобзаря поховали на Чернечій (нині Шевченковій) горі поблизу Канева. Ця мальовнича місцина розташована за 150 км на південь від Києва, униз по Дніпру. 
У рамках заходів з відзначення 148-ї річниці перепоховання праху Тараса Шевченка, Президент України Віктор Ющенко взяв участь в урочистому сходженні на Чернечу гору в Каневі.
Про заходи з відзначення 148-ї річниці перепоховання праху Т.Г.Шевченка
Шевченківський національний заповідник у Каневі


ImageНа сороковини від дня смерті (8 травня 1861 р.) домовину з тілом було викопано, перенесено через увесь Петербург до Московського (Миколаївського) вокзалу і залізницею перевезено до Москви. Далі шлях проходив через Серпухов, Тулу, Орел, Дмитрівськ, Севськ, Глухів, Кролевець, Батурин, Ніжин, Носівку, Бровари до Києва. Труну везли на селянських підводах, дорогою служили молебні. У Києві в церкві Різдва Христового було відправлено заупокійну молитву. 
Висловлювалась думка, яку підтримували й родичі поета, поховати його в Києві. Проте друзі наполягли на похованні в Каневі, бо поет мріяв про «тихе пристанище і спокій біля Канева». 20 травня на пароплаві «Кременчук» прах Шевченка перевезли з Києва до Канева. Дві доби труна стояла в Успенському соборі, де 22 травня було відслужено панахиду. Труну віднесли на Чернечу гору. «Винесли гроб, поклали на козацький віз, накрили червоною китайкою. Замість волів упрягся люд хрещений, і повезли діти свого батька, що повернувся з далекого краю до свого дому», - писав пізніше Григорій Честахівський. Тараса Шевченка було з почестями було поховано на Чернечій горі. Спочатку перед могильним курганом, обложеним камінням, був установлений лише дерев’яний хрест. У 80-х роках ХІХ ст. народним коштом було встановлено чавунний хрест (за проектом В.Сичугова) і побудовано хату для сторожа. Світлиця хати стала народним музеєм. 
На початку ХХ ст. трав’янисті схили гори почали інтенсивно обсаджувати деревами й кущами, з’явилися перші дерев’яні сходи. У 1923 р. на могилі було встановлено бюст поета (автор проекту К.Терещенко), а через два роки територію коло могили проголошено Державним культурним заповідником. Упродовж 30-х років на Тарасовій горі велося будівництво музею за проектом В.Кричевського та П.Кострика. Споруда увібрала в себе кращі традиції національної архітектури і класичного стилю. Паралельно втілювався проект М.Манізера і О.Левінсона щодо монументального оформлення могили. 
Літературно-меморіальний комплекс було відкрито 18 червня 1939 року. Під час Другої світової війни на Тарасовій горі було влаштовано концтабір. Експозицію музею й бібліотеку було знищено. Пам’ятник був пошкоджений кулями. 
У 1970-х роках було проведено значну роботу з ландшафтного перепланування Тарасової гори, встановлено нові сходи та споруджено оглядовий майданчик. У кінці 80-х на початку 90-х років меморіальний комплекс набув нинішнього вигляду. Музейна колекція заповідника сьогодні нараховує понад 20 тисяч унікальних пам'яток, окрасою яких є меморіальні речі та офорти Тараса Шевченка, рідкісні видання його книг, високохудожні твори українських і зарубіжних митців.
21 січня 2009 р. на Чернечій горі в Каневі було відкрито пам'ятний знак українському правозахисникові Олексі Гірнику, який на знак протесту проти політики русифікації України 21 січня 1978 р. вчинив тут самоспалення, розкидавши довкола листівки. Автором пам'ятного знаку виступив скульптор Адріан Балог. Проект здійснено на кошти гранту Президента України. Пам'ятник освятили настоятель канівських парафій УАПЦ о. Володимир Червонников і о. Василь Середюк з Івано-Франківської єпархії УГКЦ.
Джерело
Вікіпедія: Тарас Шевченко
Актуальний Шевченко: вирівнювач хребта