24 травня – День слов’янської писемності і культури
ImageДень слов’янської писемності і культури відзначається в Україні згідно з Указом Президента (№ 1096/2004, від 17.09.04 р.) у день вшанування пам’яті Святих Рівноапостольних Кирила та Мефодія. 
Русь-Україна, як й інші слов’янські землі, здобула писемність близько 1150 років тому. Відрізнялися характери, світогляд людей, культури й менталітет народів, та їх об’єднувала єдина писемна мова як першооснова спілкування і взаєморозуміння.
Українська мова, енциклопедія: Кирило і Мефодій
Кирило та Мефодій на перехресті історії та сьогодення
ImageВідзначаючи чудове свято, що сягає глибини віків, вдячні нащадки вшановують і його фундаторів – Святих Рівноапостольних Кирила і Мефодія, які заклали основу слов’янської писемності. Їх історична місія датується 863 роком, Саме тоді на прохання князя Великої Моравії Ростислава та за відповідним дорученням візантійського імператора вони розпочали створення першої слов’янської азбуки – кирилиці-глаголиці та норм першої літературної мови слов’ян – старослов’янської. Ця титанічна, а на той час і небезпечна праця слугувала благородній меті - допомогти слов’янам у їхньому духовному пориванні вивчати й проповідувати істинну християнську віру рідною мовою.
Святих Рівноапостольних Кирила і Мефодія називають «солунськими братами», тому що родом вони з грецького міста Солунь. У IX ст. там розмовляли переважно слов’янськими мовами, тож знання мови було важливою складовою серед інших чеснот «солунських братів», що дало змогу доручити саме їм, ревним християнам і талановитим мовознавцям, найважливішу в їхньому житті місію.
Творці слов’янської писемності виявили видатний дипломатичний хист, зумівши домогтися вирішення надзвичайно складної проблеми – офіційного визнання Папою Римським, церквою власних, «кирило-мефодіївських» богослужбових, конфесійних текстів слов’янською мовою. Проти цього визнання, яке уможливлювало слов’янам богослужіння рідною мовою, люто протестувало консервативне духовенство. Воно затято захищало канонічне право прославляти Бога лише трьома мовами, дозволеними церквою: староєврейською, старогрецькою і латиною. Пізніше Папа Римський освятив слов’янські книги й доручив висвятити учнів Кирила та Мефодія, які навчилися у першовчителів слов’янської грамоти і богослов’я.
Писемність, яку принесли на прадавню слов’янську землю видатні просвітителі, стала Божою іскрою, від якої спалахнула жага знань, розпочався стрімкий розвиток культури і мов слов’янських народів. Сьогодні ця духовна спадщина є безцінним надбанням усього людства.
Святкування пам’яті Святих Кирила та Мефодія пройшло на Русі через історичне забуття й офіційно відновлювалося в 1863 р. та 2004р. Хочеться сподіватися, що віднині наші нащадки не дозволять собі забувати подвижницький подвиг братів-просвітителів, апостолів слов’янства, які завжди самі прагнули і нас вчили чинити, мислити, поводитися по-християнськи. Викликає захоплення неперевершене вміння цих мудрих людей у тих надскладних історичних умовах усю свою діяльність спрямувати на єдність християнської церкви, отже, й суспільства в цілому.
Пам’ятник святим просвітителям Кирилу і Мефодію на території Києво-Печерської Лаври