7 липня – Різдво Іоанна Хрестителя
ImageІоанна називають Хрестителем, бо він хрестив Ісуса Христа, і Предтечею, бо прийшов із проповіддю, у чому, відповідно до ветхозавітних пророцтв, став попередником Божого Сина. Про нього Христос казав: «Він більший за пророка… серед народжених жонами не було більшого за Іоанна Хрестителя» (Мв.XI, 9,11). 
Іоанн Хреститель був родичем Ісуса Христа (його мати Єлизавета була ріднею Діві Марії) і з’явився на світ за шість місяців до народження Божого Сина. Іоанн Предтеча — визначна та героїчна особа, останній зі старозавітних пророків та перший із Христових апостолів, його життя було безперервним ланцюгом героїзму, жертви та покути.

Вікіпедія: Іоанн Хреститель
Вікіпедія: Іван Хреститель

У Євангелії розповідається, що Діва Марія після того, як сталося Благовіщення і вона зачала Спасителя, пішла до своєї родички Єлизавети, яка вже була вагітна Іоанном Хрестителем. Проте Єлизавета впродовж п’яти місяців від усіх приховувала свою вагітність, адже була немолода вже жінка. Коли ж Єлизавета почула Imageпривітання Марії, дитя вперше заворушилося в її лоні - «заграло в утробі радістю великою». Тоді, сповнившись Духа Святого, Єлизавета промовила: “Благословенна Ти між жонами, і благословенний Плід утроби твоєї”. Так уже в лоні своєї матері Іоанн Хреститель вітав Спасителя, який мав тільки народитися, і вже в утробі поклонився Йому.
Народження Іоанна Хрестителя супроводжувалося чудесами, адже його немолоді батьки - священик Єрусалимського храму Захарія і мати Єлизавета - довгий час не мали дітей. У ті часи це було великою трагедією, адже вважалося, подружжя, яке не мало дітей, покаране Богом за таємні гріхи. 
Тому Захарія і Єлизавета молилися, щоб Бог дав їм дитя, і обіцяли посвятити його Богові. 
Коли Захарія ніс служіння в храмі, йому явився архангел Гавриїл і сказав, що дружина його народить сина, який буде названий Іоанном і стане пророком Божим і передвісником очікуваного Ветхозавітної церквою Спасителя – Месії. Захарія, засумнівавшись, сказав, що і він, і дружина його зістарілись у днях своїх. Тут архангел промовив: «Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене послано, щоб говорити з тобою. А за те, що віри не йняв ти словам моїм, уста твої будуть закриті аж поки не сповниться це». Коли Захарія вийшов до людей, з’ясувалося, що він не може говорити. Поширилася чутка, що під час служіння Захарія бачив у храмі видіння. 
ImageКоли настав час, Єлизавета зачала й народила сина. Постало питання: як його назвати? Родичі пропонували дати дитині ім’я на честь батька, бо така була юдейська традиція. Та Єлизавета захотіла назвати дитину Іоанном, що в перекладі з давньоєврейської означає «Бог був милостивий». Коли ж їй заперечили, нібито ніхто в роду не називається таким іменем, вона відповіла: нехай батько скаже, як назвати сина. Захарії дали навощену табличку, на якій він написав: «Іоанн – ім’я йому». Тут відкрились уста його, і почав він прославляти Бога, пророкуючи, що ця дитина стане великим пророком Божим і приготує путь Господові.
Після Різдва Ісуса Христа та поклоніння пастухів і волхвів нечестивий цар Ірод звелів винищити всїх хлопчиків віком до 2-х років. Дізнавшись про це, Єлизавета втекла з маленьким Іоанном у пустелю, де сховалася в печері. Захарія як священик здійснював відправу у Єрусалимському храмі. Ірод послав до нього своїх воїнів з наказом сказати, де його син. Батько не сказав, і був убитий у храмі. 
Праведна Єлизавета з сином жили в печері, у якій било життєдайне джерело й виросла фінікова пальма. Невдовзі Єлизавета померла. Іоанн Хреститель осиротів. Він звик до аскетичного життя: одягався в просту грубу одежу з верблюжої вовни, ніколи не пив хмільного напою, а їжею йому були сарана та мед диких бджіл.
Під опікою ангела він жив у пустелі. Коли настав час готувати Господу путь, Іоанн Хреститель прийшов на ріку Йордан (у 29 р. по Р.Х.), де почав проповідувати, що наблизилося Царство Небесне, і закликаючи людей до покаяння. Зовнішнім знаком покаяння та духовного оновлення Іоанн обрав хрещення, тобто омиття у воді та занурення в неї. Звідси й походження імені — Хреститель. Іоанн хрестив і Божого Сина Ісуса Христа водою Йордану.
Про мученицьку смерть Святого Іоанна Хрестителя в 32 р. по Р.Х. розповідають Євангелісти Матвій (Мв. 14, 1-12) та Марк (Мк. 6, 14-29).
Післе Хрещення Господня Святий Іоанн Хреститель був кинутий до в’язниці Іродом Антипою, правителем Галілеї. (Після смерті Ірода Великого римляни розділили територію Палестини на чотири частини і в кожній наставили правителем свого ставленика. Ірод Антипа одержав від імператора Августа Галілею). Пророк Божий викривав Ірода за те, що, покинувши закону дружину, дочку аравійського царя Арефи, він жив у гріху з Іродиадою, дружиною свого брата Филипа (Лк. 3, 19, 20). У день свого народження Ірод влаштував банкет для вельмож і старійшин. Дочка Іродіади Саломея танцювала перед гостями й сподобалась Іроду. На Знак вдячності дівчині він поклявся дати їй усе, що вона попросить, хоч і половину свого царства. За порадою своєї мстивої матері Іродіади танцівниця попросила подати їй на блюді голову Іоанна Хрестителя. Ірод засумував. Він боявся гніву Божого за вбивство пророка, котрого сам колись слухався. Боявся і народу, котрий любив Предтечу. Проте через необережну клятву він змушений був звеліти відрубати голову Святому Іоанну та віддати її Саломеї. За легендою, уста мертвої голови розтулилися і промовили: «Іроде, не годиться тобі мати дружину Филипа, брата твого». Саломея взяла блюдо з головою святого Іоанна й віднесла матері. Іродіада поколола язик пророка голкою й закопала голову в нечистому місці. Але благочестива Іоанна, дружина домоправителя Іродова Хузи, поховала святу голову Іоанна Хрестителя в глиняному глечику на горі Елеонській, де і Ірода була своя земля. Святе тіло Іоанна Хрестителя взяли тієї ж ночі його учні й поховали. 
Після вбивства Святого Іоанна Хрестителя Ірод царював ще якийсь час. Понтій Пилат, правитель Іудеї, посилав до нього зв»язаного Ісуса Христа, над Яким він насміхався (Лк. 23, 7-12)
Суд Божий звершився над Іродом, Іродіадою й Саломеєю ще за їхнього земного життя. Саломея, переходячи взимку річку Сикорис, провалилась під кригу, якою їй відтяло голову. Метве тіло її не було знайдене, а голову принесли Іроду з Іродіадою. Аравійський цар Арефа в помсту за безчестя дочки рушив проти Ірода військо і завдав йому поразки. Розгніваний римський імператор Кай Калігула (37-41) вислав Ірода разом з Іродіадою до Галії, а потім до Іспанії, де вони были поглинуті землею
Упродовж церковного року на честь Іоанна Хрестителя святкується аж шість дат: свято зачаття, різдва, усікновення голови, перше та друге знайдення голови, третє знайдення голови і собор після свята Богоявлення.
Різдво святого Іоанна Хрестителя - найбільше з усіх свят на його честь.
Ще в дохристиянську добу слов'яни відзначали цієї пори свято Купайла, тобто Сонця. Шляхом злиття християнських та язичницьких традицій і утворилося свято Івана Купала.

Свято Івана Купала