14 жовтня - Свято Покрови Пресвятої Богородиці
ImageСвято Покрови Пресвятої Богородиці було встановлене в Х столітті і має під собою чи то легенду, чи то подію, яка відбулася в Константинополі за правління імператора VІ Філософа (886-912). Коли на місто напали сарацини, жителі молилися на всенощній службі у Влахернському храмі, де зберігалася риза Богоматері. Виходець із українських земель угодник Божий Андрій, Христа ради юродивий, побачив під церковним склепінням з'явлення Пресвятої Богородиці в оточенні ангелів, пророків і апостолів.
Матір Божа молилася за Весь християнський світ, а потім, підійшовши до престолу, зняла з голови покривало (омофор) і покрила ним християн, що молилися в храмі. Св. Андрій із хвилюванням запитав у свого учня Єпифанія: "Чи ти бачиш, брате, Царицю і Владику всіх, яка молиться за весь світ?". На що той відповів: "Бачу і жахаюся". Це з'явлення було прославлене присутніми в храмі людьми, які увірували в допомогу Матері Божої у їхній боротьбі із загарбниками. Підбадьорені небесною підтримкою, греки-християни перемогли сарацинів. Покров-омофор став символом опіки й заступництва Пречистої Діви Марії.
Вікіпедія: Покрова Пресвятої Богородиці
Згодом цю подію прославили у всьому Константинополі, а на Русі в ХІ ст. поширилось свято Покрови Пресвятої Богородиці. 
Найбільшим і найзначущим стало це свято для козаків. У новому січовому таборі щонайперше будували Покровську церкву, а для воєнних походів використовували її похідний варіант з іконою Пресвятої Покрови. Перед важливою подією чи справою козаки завжди молилися своїй святій покровительці. Саме в покровські святкові дні запорожці обирали нового отамана. 
Козаки настільки вірили в силу Покрови Пресвятої Богородиці і настільки щиро й урочисто відзначали свято Покрови, що впродовж століть в Українi воно набуло ще й козацького змісту і отримало другу назву – Козацька Покрова. Нині свято Покрови в Україні вiдзначають ще й як день українського козацтва.
  Українська Повстанська Армія (УПА), яка постала в час другої світової війни на землях Західної України як збройна сила проти гітлерівської і більшовицької окупації, обрала собі свято Покрови за день Зброї, віддавшись під опіку святої Богородиці. Отже сьогодні Покрова – це свято не тільки народне і релігійне, а й національне. 
  Свято Покрови увібрало чимало народних звичаїв. Вважається, що до Покрови слід завершити всі польові роботи — зібрати й засипати в комори урожай, а поля засіяти озиминою. Учні саме тоді вперше йшли до школи, беручи горщик пшоняної каші, “щоб наука не йшла в ліс”. 
За станом погоди на Покрову передбачали, якою буде зима: якщо вітер з півночі, то буде вона холодною, якщо з півдня — теплою. Коли не випаде сніг, то не буде його і в листопаді, якщо журавлі ще не відлетіли у вирій, то холод притримається. 
Покрова багата й на прислів’я і приказки: Прийшла Покрова — всохла діброва; Хто лежить до Покрови, той продасть усі корови; Покрова накриває траву листям, землю снігом, воду – льодом, а дівчат – шлюбним вінцем. У цю пору починалися весільні дійства. Після Семена (14 вересня) заходилися свататися, й після всіх обрядових дійств молоді, попросивши благословення Богородиці, ставали на шлюбний рушничок. Одним із обрядів, присвячених зміні соціального статусу, переходу дівчат у стан заміжніх жінок, було скидання весільного дівочого вінка і покривання молодої жіночим головним убором — наміткою чи хусткою. Відтоді жінка вже не мала права ходити з непокритою головою. Про незасватаних дівчат із гумором говорили: «Минула Покрова — заревла дівка, як корова»; «До Дмитра дівка хитра, а по Дмитрі нею хоч лавку витри»..Неодружені дівчата на Покрову особливо старанно просили Богородицю про омріяне заміжжя. Заміжні жінки просили ласки в своєї заступниці, аби подружнє життя було щасливим.
Українська ікона й історія козацтва
Гаптування Покрови та Успіння як втілення ідеї національної незалежності