Конкурс «Дітям про Шопена»

ImageШопена вальс… Ну хто не грав його і хто не слухав? На чиїх устах не виникала усмішка примхлива, в чиїх очах не заблищала іскра?...

З нагоди відзначення 200-літньої річниці від дня народження Фредерика Шопена. Інститут інноваційних технологій і змісту освіти спільно з Польським Інститутом у Києві оголошує конкурс навчально-методичних розробок з теми «Дітям про Шопена». До участі в конкурсі запрошуються вчителі, вихователі, методисти, студенти ВНЗ, батьки та інші особи, які мають досвід роботи  з дітьми.
МОН України про конкурс «Дітям про Шопена»
Умови конкурсу навчально-методичних розробок  з теми «Дітям про Шопена»
Польський Інститут у Києві

Ізабелла Хитрик. «Ліричний щоденник Шопена»: Книга для музикантів та шанувальників музики
Андрій Петров. Чарівність Шопена
Шопен, сердце ангела
ЛітАкцент: Адреса любові – Марсель
Ференц Ліст. Ф.Шопен 

ImageМаксим Рильський.

ШОПЕН

Шопена вальс… Ну хто не грав його

І хто не слухав? На чиїх устах

Не виникала усмішка примхлива,

В чиїх очах не заблищала іскра

Напівкохання чи напівжурби

Від звуків тих кокетно-своєвільних,

Сумних, як вечір золотого дня,

Жагучих, як нескінчений цілунок?

Шопена вальс, пробреньканий невміло

На піаніно, що, мовляв, поет,

У неладі «достигло идеала».

О! даль яку він срібну відслонив

Мені в цей час вечірньої утоми,

Коли шукає  злагідніле серце

Ласкавих ліній і негострих фарб,

А десь ховає і жагу, і пристрасть,

І мрію, й силу, як земля ховає

Непереборні парості трави…

В сніги, у сиву сніжну невідомість,

Мережані, оздобні линуть сани,

І в них, як сонце, блиснув із-під вій

Лукавий чи журливий – хто вгадає? –

Гарячий чи холодний – хто збагне? –

Останній, може, може, перший усміх.

Це щастя! Щастя! Руки простягаю –

Бє сніг із-під холодних копитів,

Метнулось гайвороння край дороги –

І простяглась пустиня навкруги.

Сідлать коня!  Гей, у погоню швидше!

Це щастя! Щастя! Я приліг до гриви,

Я втис у теплі боки остроги –

І знову бачу те лице, що ледве

Із хутра виглядає… Що мені?

Невже то сльози на її очах?

То сльози радості – хто теє скаже?

То сльози смутку – хто те розгада?

А вечір палить  вікна незнайомі,

А синя хмара жаром пройнялася,

А синій ліс просвічує огнем,

А вітер віти клонить і співає

Мені в ушах… Це щастя! Це любов!

Це безнадія! Пане Фредеріку,

Я знаю, що ні вітру, ні саней,

Ані коня немає в вашім вальсі,

Що все це – тільки вигадка моя.

Проте… Нехай вам Польща чи Жорж Занд –

Коханки дві, однаково жорстокі! –

Навіяли той ніжний вихор звуків, -

Ну й що ж по тому? А сьогодні я

Люблю свій сон і вас люблю за нього,

Примхливий, худорлявий музиканте…

1934