14 травня 2011 року минуло 140 років від дня народження Василя Стефаника

ImageСпівцем селянської душі й володарем дум селянських, поетом мужицької розпуки і мужицьким Бетховеном називали письменника сучасники. Приятель Стефаника Вацлав Морачевський  писав  так: «Не треба йому було світу. У своєму рідному Русові знайшов усю долю й недолю людську, знайшов мудрість філософів і поезію життя. Знав, хоч і не усвідомлював, що належить до кола поетів, які ані часу, ані місця не знають, які є вічні й говорять слова нескороминущі».
Василь Стефаник (1871-1936) написав не так уже й багато: повне зібрання його творів уміщується в трьох томах, але, незважаючи на це, його ім'я стоїть поряд з іменами найвидатніших новелістів світу.
На фото. Пам’ятник В.Стефаникові у Львові.
Постанова Верховної Ради України «Про відзначення 140-річчя з дня народження Василя Стефаника»
Вікіпедія: Василь Стефаник
«На вуглí» Стефаникової хати
«Кленові листки» Василя Стефаника
Учителю літератури: твори про В.Стефаника (ЛітАкцент)

ImageДля творчості В.Стефаника характерна експресіоністична (від лат. expression – вираження) манера письма, що передбачає вираження глибини та ірраціональності психології звичайної людини через зовнішню напругу її переживань та емоцій. Персонажі його новел – селяни, скривджені, забуті, покинуті, немічні й сильні у своїй правді та своїй кривді.
Новели галицького майстра вражають художньою досконалістю: «абсолютним паном форми» вважав письменника Іван Франко.
…У жовтні 1928 року Україна призначила Василеві Стефанику пожиттєву пенсію. Але коли 1932-го в радянському посольстві у Львові йому запропонували спростувати Голодомор в Україні, він від неї відмовився...
Юрко Стефаник — єдиний з трьох синів Стефаника, котрий успадкував від батька літературний хист. У травні 1936 року він емігрував до Канади, де працював журналістом. Не зміг провести в останню путь батька. Перед війною повернувся до Львова, упорядкував батьків архів. У роки війни підготував і видав його твори з грунтовною вступною статтею, яку підписав псевдонімом Юрій Гаморак (дівоче прізвище матері). Був членом ОУН. Наприкінці війни знов емігрував - спочатку до Німеччини, а пізніше — до Канади. Досліджував і популяризував творчість батька. Його старанням виходили твори Стефаника українською й  англійськими мовами. Видав ґрунтовну працю «Моїм синам, моїм приятелям» — про творчість батька та українських письменників 30-х років ХХ ст. Його видання були заборонені в Україні. Згідно із заповітом, дружина Юрія Стефаника Олена перевезла його прах до Русова і поховала поруч із могилою батька.
Джерело: Столітнє гніздо Стефаника.
На фото. Портрет В.Стефаника пензля Івана Труша.