1 лютого 2012 року - 170 років від дня народження Володимира Орловського

ImageПопулярність полотен пейзажиста Володимира Донатовича Орловського (1842-1914) можна було порівняти хіба що з популярністю робіт Івана Айвазовського та Архипа Куїнджі. Народився майбутній художник у київській дворянській родині, яка своїм предком вважала гетьмана Пилипа Орлика. У Другій київській гімназії малювання хлопчика навчав випускник Петербурзької академії мистецтв Іван Сошенко. З рекомендаційним листом від нього талановитий хлопець поїхав до Т.Шевченка в Петербург, де брав у самого Кобзаря уроки. За кілька днів до своєї смерті Тарас Григорович дав йому рекомендаційного листа до Академії мистецтв, так, із благословіння й за підтримки Т.Шевченка Володимир став студентом Академії. По завершенні навчання він студіював сучасне мистецтво у Франції, Німеччині, Швейцарії, Італії. Ставши майстром світового класу, прославив красу природи рідної України.
Вікіпедія: В.Д.Орловський
Картини В.Д.Орловського
Про київську садибу В.Д.Орловського на  вул. Гоголівській (кол. Кадетський провулок), 28
К.Демчик. Гра-подорож для дітей шостого року життя

ImageКартини академіка живопису В.Орловського представлено в колекціях відомих світових музеїв. Працював митець у жанрі пейзажу, був одним із засновників цього жанру в українському живописі. У ранніх роботах дотримувався настанов академічної школи, пізніше виступив як яскравий художник-реаліст. У роботах останніх років життя звертався переважно до морських краєвидів. У сучасників картини В.Орловського викликали захоплення, їх скуповував сам імператор Олександр III. Проте пропозицію царя стати придворним живописцем художник знехтував, розуміючи, що, отримавши матеріальний добробут і високий статус у суспільстві, назавжди втратить творчу свободу. «Усе моє життя  — це живопис, ніщо інше мене не цікавить», - твердив він.
Проте В.Орловський був не лише талановитим живописцем, а й гарним педагогом, про що свідчили успіхи його учнів (найвідоміший із яких – пейзажист Сергій Васильківський). Академік і професор Петербурзької Академії мистецтв, В.Орловський очолював у ній, разом із М.Клодтом, клас пейзажного живопису.
1887 року митець назавжди переїхав із Петербурга до Києва, де надавав значної підтримки й допомоги Київській рисувальній школі Миколи Мурашка. Садиба художника (Гоголівська, 26—28) є культовим місцем для української інтелігенції: свого часу тут збирався інтелектуальний і культурний бомонд Києва — І. Рєпін, М. Врубель, В. Васнецов, О. Мурашко, М. Нестеров, А.Прахов, М.Лисенко, В.Городецький, М.Коцюбинський та інші.
У флігелі садиби  мешкав інший класик українського живопису М.Пимоненко, який був одружений із дочкою В.Орловського. Обидва художники закладали основи національного живопису: В.Орловський у царині пейзажу, М.Пимоненко  жанрової картини. Їхня  творчість, активна участь у  мистецькому житті Києва сприяла перетворенню міста на визначний культурний центр.
Виставка картин Володимира Орловського та Миколи Пимоненка - частина програми, яку активно реалізує Національний художній музей України.