Читаймо Лесю Українку

ImageДля кожного залюбленого в мистецтво слова українця лютневі  дні – це дні пам’яті Лесі Українки (13 лютого 1871 - 19 липня 1913). Здавалося б, про цю хрестоматійну постать сказано й написано все, насправді ж це не так! До повного осмислення творчості однієї з найсильніших постатей усієї світової літератури ще ой як далеко!  Узяти хоча б її «Лісову пісню», яка, безперечно, належить до найвидатніших шедеврів світової літератури. «На основі загальних сюжетів українського фольклору перед нами постає твір, який говорить про саму трагедію присутності людини у світі! І в світлі не того, що Космос, природа заважають людині, а, навпаки, людина починає заважати красі й усій структурності, системності Космосу. Не випадково наш великий земляк академік Володимир Вернадський, до речі, дуже-дуже далекий, але все ж родич Лесі Українки, у 1940-х роках, коли вже на повну силу працював у царині створення радянської нуклеарної зброї, безперестанку перечитував «Лісову піс­­ню». Цей твір ніби прогнозує всю складність історії, в яку входило людство…» (В.Скуратівський) На фото. Лариса Іванова. Леся Українка. 1961 р.
Н. М. Михайлова. Драма-феєрія Лесі Українки «Лісова пісня»: презентація на youtube
Н.І.Костенко. Леся Українка: презентація (3,43 Mb)
Що прочитати про Лесю Українку: покажчик

Пишу на дошці: «Леся Українка» -
І серце ніжна сповнює краса.
Дочка Волині, чарівна перлинка,
Вона - землі вкраїнської душа.
Вона - це сила духу незборима,
Це квітка  ломикамінь чарівна.
Серед жінок вона така єдина,
Земна фантазія і мрія неземна.
Тяжка хвороба й праця титанічна,
Палке кохання і гірка жура.
Ії вірші крокують крізь сторіччя,
Бо не мине повік її пора.
Пишу на дошці «Леся Українка»,
І серце у пошані завмира,
Нехай  ця шана передасться дітям
І стане символом любові і добра.
Н. І. Костенко, учитель української мови та літератури вищої категорії, учитель-методист, СШ № 7 імені  М. Т. Рильського, м.Київ