День учителя: свято, яке не минає
День вчителяСвятковий настрій... Посмішки, привітання, побажання... Квіти, цукерки... Концерт... А наступного дня - знову шкільні будні.
Але й учительські будні не позбавлені свят! Хіба не свято, коли на твоєму уроці КОЖЕН робить СВОЄ особисте «відкриття»? Хіба не свято, коли твої слова школярі сприймають душею і сказане тобою спричиняє палкий і щирий діалог? Хіба не щастя бачити сяючі оченята й чути: «Можна мені ще завдання, я вже РОЗУМІЮ!»? А найдорожчий для вчителя подарунок - слова: «Я зрозумів!!!», «Це просто!!!».
Я не хочу бути «училкою», я хочу творити і мріяти!
І хоч чаша бува гіркою, маю ниву знаннями засіяти.
І у день, хризантемами вквітчаний, посміхнімось від того щасливі:
Не «училка», а вчитель є вічністю. Слово «вчитель» звучить особливо!
Коли до твого кабінету заходить доросла людина, у якій, не без напруги, впізнаєш того, з ким колись було розв'язано безліч задач і виконано сотні завдань, і коли чуєш від солідної цієї особи слова: «Я маю гарну роботу, бо отримав гарні знання з вашого предмета», ти, вчителю, щасливий!
Коли отримуєш електронні листи та вітальні листівки з текстом «Мені не вистачає Вас», ти, вчителю, щасливий!
Сотні душ, що сидять над роботами і шукають шлях до дитини,
Всі живуть про учнів турботами, не рахуючи зайві години!
Мабуть, тому й працюємо в школі, що ЗАВЖДИ маємо СВЯТКОВИЙ настрій.
Використано тексти:
Наталії Анатоліївни Леоненко, вчителя гімназії "Нивки" № 172 (проза);
Ольги Володимирівни Дудар, доцента ІППО КУ імені Бориса Грінченка (вірші).