3 грудня 2012 року - 290 років з дня народження Григорія Сковороди
Г.СковородаЙого вважають найцікавішою постаттю історії українського духу. Висока освіченість, мудрість та інтелект філософа, всебічна обдарованість письменника робили його постать значною і помітною. Він мав величезний вплив на своїх сучасників і подальше українське громадянство, і то не стільки своїми творами, як своїм життям, у якому слово ніколи не розходилося з ділом: його вчення було в повній згоді з його життям.
Для нас життя Григорія Сковороди - це вічний урок: не брешіть і не лицемірте хоча б самі собі.
Кількість присвячених Григорію Сковороді праць давно перейшла за п'ять тисяч. Постать цього духовного велета досі бентежить уми своєю глибиною та незбагненністю...
На фото. А.Єгорова. Портрет Г.Сковороди.
Вікіпедія: Григорій Сковорода
Григорій Сковорода. Повна академічна збірка творів за редакцією професора Леоніда Ушкалова
Національний літературно-меморіальний музей Григорія Сковороди
Учителю-словеснику: Григорій Сковорода. Дидактичний матеріал до уроків мови
Обличчя української історії. Григорій Сковорода: відео (5 хв.)
Пам'ятник Г. СковородіРізка протилежність прогресивних поглядів філософа офіційній точці зору зумовила нетривалість його перебування в різні часи на посаді вчителя. Після численних конфліктів із владою, Григорій Сковорода обрав зовсім новий і незнаний до того стиль життя, а саме - мандрівку. І ця мандрівка тривала до самої смерті, майже тридцять років. Була вона повна пригод, оповита переказами й легендами. У ній ніколи не розлучався філософ із Біблією, сопілкою або флейтою і своїми писаннями. Слава про нього йшла всюди, і кожний хотів його побачити й почути.
Наївним було б представляти нашого видатного філософа як благосного чоловіка, який тішив слух людей ніжними промовами й говорив те, що від нього хотіли почути. Були речі, ненависні Сковороді; й, можливо, передусім гріх лицемірства, особливо прикритий «християнським благочестям». Ось люті рядки з «Брани архистратига Михаила с сатаной» (1783), де йдеться про лицемірів: «Сии суть лицемеры, мартышки истинныя святости, - по лицу святы, по сердцу всех беззаконнее. Сребролюбивы, честолюбивы, сластолюбцы, немилосерды, непримирительны, полагающии во прибылях благосчестие, целующии всяк день заповеди господни и за алтын оныя продающии. Домашнии звери и внутреннии змии лютейшии тигров, крокодилов и василисков». Актуальні слова, чи не так? За ними - непримиренна душа Сковороди.
Мова творів Сковороди - це мова українських учених XVIII століття. У віршах мова Сковороди наближається до народної, у цьому Сковорода є передвісником Котляревського.
На своєму надгробку Сковорода заповідав написати бентежні слова: «Світ ловив мене, та не спіймав». Ці слова виразно перегукуються зі словами з Євангелія від Івана: «Я світ переміг!» (При цьому Сковорода, безсумнівно, пам'ятав слова Христа про те, «що світ перебуває у злі...»).
У червні 2001 року, виступаючи в  Маріїнському палаці, Понтифік Іван Павло ІІ-й говорив про християнське коріння нашої тисячолітньої духовної традиції. Він процитував два рядки з латиномовної поезії Григорія Сковороди: «Усе мина, лиш любов зостається по всьому, все мина, та не Бог, не любов». «Тільки людина, глибоко просякнута християнським духом, могла мати таке натхнення, - продовжує Папа. - У його словах знаходимо відгомін Першого послання святого апостола Івана: «Бог є любов», а хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі, а Бог перебуває в ньому».
Про сучасність думок Григорія Сковороди говорять і пишуть часто, особливо в перед'ювілейні дні. Відтак замислімося: чому в Китаї рівноправним членом суспільства є мудрець Конфуцій, котрий жив 2,5 тисячі років тому? Він виступає як наставник і критик влади, порадник і помічник простих людей. Ідеї Конфуція про гармонійне суспільство, моральність влади, ліквідацію прірви між багатством і бідністю, наразі живлять і консолідують найбільшу націю у світі.
А хіба ідеї Сковороди не такі ж багаті й слушні? Ми ще не забули, що в минулі часи його портрет у селянських хатах сусідував із образом Шевченка, а лірники розносили пісні поета, його мудрі настанови по всій Україні. Хіба, враховуючи приклад китайського суспільства конфуціанського типу, ми не можемо зараз будувати українське сковородинське суспільство ХХІ і наступних століть?
«Можемо і повинні, - стверджує голова Громадського організаційного комітету з підготовки та відзначення 300-річчя від дня народження Григорія Сковороди Борис Олійник. - Нам треба провести культурну, духовну, моральну сковородинізацію всієї України, [...] внести народне вчення Сковороди в економіку та соціальну сферу».
Пам'ятаймо ж і шануймо Григорія Сковороду! Бо, як сказав сам український Сократ, «Усе те не наше, що нас покидає», що ми самі втрачаємо.
Постанова Верховної Ради України «Про відзначення 290-річчя з дня народження Григорія Сковороди»
Григорій Сковорода. Вікіцитати