31 жовтня 2013 року - 160 рокiв вiд дня народження Миколи Кибальчича, українського винахiдника
М.І.КибальчичМикола Кибальчич - винахідник-революціонер українського походження, відомий всьому світові, як автор першого проекту реактивного двигуна та першого реактивного літального. Ще за часів навчання у Новгород-Сіверській гімназії та спілкуючись зі своїм дядьком, Микола Іванович познайомився із народницькими ідеями. В умовах заборони продовжити освіту він обрав шлях революціонера-підпільника. Згодом Кибальчич працює і в підпільних друкарнях, і у так званих «пекельних лабораторіях». Там і проявився його неабиякий талант хіміка і винахідника.
Вікіпедія: Микола Іванович Кибальчич
М.І.Кибальчич. Збірка матеріалів
Хронологічний портал «Хронос»: М.І.Кибальчич
Увійшовши до складу народницької групи Андрія Желябова, винахідник проаналізував помилки всіх попередніх замахів на царський режим і вирішив створити
Схема літального апарата
М.І.Кибальчича 
зброю, якій би не було рівних. Військові генерали пізніше назвуть її справжнім дивом і новим словом у вибухотехніці. По суті, вона стала прообразом сучасної гранати. Подібних зразків у той час техніка Європи ще не знала. Однак через свою тісну приналежність до народницького руху, Кибальчич був арештований, як співучасник чергового замаху на царя 1 березня 1881 року. У камері, за кілька днів до страти, Микола Іванович розробив проект реактивного літального апарата для можливого перевезення людей та габаритних вантажів. У проекті Кибальчич розглянув пристрій порохового ракетного двигуна, керування польотом шляхом зміни кута нахилу двигуна, програмний режим горіння, забезпечення стійкості апарата тощо. Схему унікального апарата арештант надряпав уламком гудзика на стіні каземату... Миколі Кибальчичу вдалося передати  папери з розробленим проектом адвокату. Однак їх вилучила царська охорона, долучивши їх до справи і відправивши у спецархіви таємної канцелярії, де вони були засекречені на понад три десятиліття. В проекті Кибальчич обґрунтував вибір робочого тіла і джерела енергії апарата, висунув ідею про можливість застосування «броньованого пороху» для реактивного двигуна і про необхідність забезпечення програмованого режиму горіння пороху, розробив пристрої для подачі палива і регулювання, способи запалювання. В кінці пояснювальної записки Кибальчич виказав думку про те, що успіх у вирішенні проблеми залежить від вибору співвідношення між масою корисного вантажу, габаритами порохових шашок і геометричними розмірами камери згорання двигунів. Значно пізніше до принципів ракетобудування самотужки прийде вчитель фізики Костянтин Ціолковський. Тож можна лише уявити, як би розвивалася техніка, коли б Кибальчич спрямував свій талант у мирне русло. Цікаво, в якому тоді році людина змогла б здійснити політ у космос?