Перформанс (англ. performance - вистава, виступ, подання, гра) - дія, що виражає певну ідею. Суть перформанса - актуальна, а то й несподівана інтерпретація цієї ідеї, головна функція - заклик до оновлення та змін у сприйнятті та мисленні. Хіба ж не відповідає це запитам, амбіціям і настроям сучасних старшокласників? Для молоді важливо, що перфоманс може включати кілька акцій, у яких використано засоби аудіо- та відеотехніки, пантоміми, музики... Перфоманс передбачає мультимедійні презентації, спів, декламацію, танці, інсценізації, філософські саморефлексії... За домінування ведучого в перфомансі задіяні статисти, які представляють публіці живі композиції - тож цікава роль знаходиться для кожного!
Вікіпедія: перфоманс
Сценарій перформансу «Шевченко поміж нас»
Відкрита енциклопедія перформансу
Слово «перфоманс» входить у моду, поступово набираючи лексичного значення «протест», точніше, «вияв простесту», що породило цікавий афоризм: Доки буде протест, доти буде перформанс. Для старшокласників історія перфоманса, його природа та перспективи розвитку можуть стати темою захопливого проекту.Перфоманси готуються заздалегідь. Але, що важливо, перфомансам не передують репетиції! Це не заучування кимось нав'язуваних ролей, а свідомо обрана поведінкова модель, вибір дискурсу! То може, «шкільний» перфоманс може стати альтернативою безперервним «музично-літературним композиціям»? Можливо, він витіснить оте обридле школярам декламування завчених під тиском «правильних» віршів? Допоможе шкільній молоді вивільнитися від оціночних штампів, ідеологічної навантаженості, подолати зашореність масовою культурою?
Головний принцип перформанса - ситуативність. Своїм духом і настроєм перфоманс близький до велелюдних вуличних вистав - карнавалів і театру масок.
Щодо того, що ж таке перформанс - напрям, вид чи жанр мистецтва - сперечаються досі. За певними ознаками перфоманси поділяють на концептуальний (він же класичний), мінімалістичний, соц-арт-перформанс, так званий провокативний.
Тепер про історію жанру перфомансу.
Уперше це слово було вжите в 1952 році американським композитором Джоном Кейджем (1912-1992) в афіші організованого ним на сцені дійства під назвою «4'33"» (4 хвилини 33 секунди тиші). Суть композиції полягала в тому, що звуки оточення слід навчитися сприймати як музику. Цю композицію (не поспішаймо брати це слово у лапки!) вважають однією з найсуперечливіших творів ХХ століття.
Наступний відомий винахід Д.Кейджа - «підготовлене фортепіано»: між струнами інструмента розмістили різноманітні предмети: папір, монети, канцелярські скріпки та ін., що призводило до зміни звучання. Для такого «зміненого» фортепіано композитор створив чималу кількість творів: - концертні п'єси, серед яких - сонати та інтерлюдії (1946-1948 рр.)
У своїх перфомансах митець поставав не як створювач мистецьких форм, а як організатор
комунікації, суть якої не демонстрація створеного ним художнього об'єкта, а позитивний заклик до взаєморозуміння.Як мистецький напрям перфоманс сформувався в 1960-і роки. В зарубіжному мистецтвознастві цей термін увійшов в обіг у 1970-х роках, у вітчизняні довідники проник лише в 1990-х.
На Заході перформанс від самого початку сприймали як універсальний спосіб зробити мистецтво не ринковим і музейним, а близьким, доступним і зрозумілим людям. Він вибудовувався на основі гри, розрахованої на глядача, який чудово розумів її суть. Тож перформанс - це виступ перед публікою митця (часто йому допомагають статисти). Дії художника (музиканта, актора) сприймаються глядачами як твір мистецтва. Широко відомими перформансерами є Герман Нітч, Йоко Оно, Ів Кляйн, Віто Аккончі, Кріс Бурден, Йозеф Бойс і т.д.
У радянському/пострадянському суспільстві самого поняття арт-ринку не було, отже, не було й глядача, здатного сприймати мистецтво в іншій іпостасі, крім зображальної. Тому перформанс
визначали як «останню стадію розпаду та помирання художнього процесу, коли художник уже не спроможний творити...».Чи ж підтримають учителі жанр перфоманса з його виразним потягом до комунікативності (до речі, друге значення слова «перфоманс» - мовленнєва дія), протестом проти звичних (а тому зручних і безпечних) форм висловлення думок? Чи підуть назустріч креативним зусиллям молоді? Чи не дратуватиме педагогів перфоманс із його грою й заграванням із середовищем, із не завжди обґрунтованими претензіями на філософічність?
Це тема для серйозних міркувань, а може, й для дискусій.
Нелегко тому, хто обговорює. Та набагато важче тому, хто творить, особливо вперше.
Перфоманс болільників команди «Карпати»
Антинаркотичний перфоманс «Вибери життя»: відео (4 хв.)