5 грудня 2013 року – 135 років від дня народження Олександра Олеся
 Початок творчості Олександра Олеся (1878-1944) припав на добу пiднесення та трагiчного краху визвольних змагань українського народу. У 1917-1919 рр. поет палко підтримав становлення незалежності України, публічно декларуючи відданість ідеалам Української Народної Республіки. Поезії й фейлетони Олеся публікувалися на сторінках преси Державного Центру УНР. Тож після більшовицького жовтневого перевороту (за визначенням поета) Олесь опинився на еміграції (1919).
Поетові судились емiграцiйнi злигоднi, болiсна ностальгiя за рiдним краєм, гірка втрата улюбленого сина - талановитого поета й науковця Олега Ольжича.
Вікіпедія: Олександр Олесь
Г.В.Тонких. Літературна композиція «Межи радістю й журбою»
Гіркий трунок поезії: відео (27 хв.)
Олександр Олесь: презентація
Марта Шпак (Marta Shpak) "Сміються, плачуть солов'ї": відео (2 хв.)
Кандиби: батько й син
 Значний вплив на Олеся-юнака здійснило відкриття 1903 року в Полтаві пам'ятника І.Котляревському. Там він познайомився з Борисом Грінченком, Михайлом Коцюбинським, Лесею Українкою.
Перша збірка Олександра Олеся «З журбою радість обнялась» (1907) побачила світ, коли її автору виповнилося 29, і мала колосальний успіх.
Та дійсність була такою, що навіть здобувши всеукраїнську славу, незрівнянний лірик Олесь, щоб існувати, змушений був працювати... на київській скотобійні: поєднання культури й ринку, приземленого й високого - то вічні проблеми буття. Олесю судилося стати найвищим прикладом того, як у добу "холодних душ" можна й треба любити Вітчизну, висловлюючи свою любов рідним словом...
Та проза життя не могла притлумити поезії, яка виливалася з душі нестримним джерелом. Твори Олеся публікувалися в збірках "Для всіх" (Львів), "Досвітні огні" (Київ), "Українська муза" (Київ). Олександр Олесь відвідував театри, клуби, де збиралася українська інтелігенція, спілкувався з Лесею Українкою, М.Леонтовичем, М.Лисенком. Напередодні Першої світової війни він побував у Галичині, де зустрівся з О.Кобилянською, М.Коцюбинським, І.Франком.
Будинок на вулиці
Петропавлівській у Сумах,
де періодично жив Олесь
Емігрувавши після більшовицького жовтневого перевороту, Олесь жив у Будапешті, Відні, Берліні.
На початку 20-х років ХХ ст. головним осередком української еміграції стала Чехословаччина. З ініціативи емігрантів та за фінансової підтримки чеської влади тут почали діяти Український вільний університет, Українська господарська академія, Український високий педагогічний інститут ім. М.Драгоманова, Українська студія пластичного мистецтва, Українська гімназія, численні громадські організації, виходила українська преса. Сюди переїхало чимало українських емігрантів із різних країн. Серед них - Олександр Олесь. У містах Бржежани, Маріанське Лазнє, Прага, Ржевниці поет провів завершальну частину свого життя.
До діяльності провідників української еміграції Симона Петлюри та Євгена Коновальця Олександр Олесь ставився з великою повагою. Під враженням трагічної смерті лідера ОУН Є.Коновальця він написав поезію "Терновий вінок". Твори поета друкувалися на сторінках емігрантських журналів.
Еміграція стала трагедією життя Олеся. На чужині він жив Україною, марив рідною землею, сподівався повернутися. За кордоном Олесь видав ряд збірок, основна тема яких - туга за Україною.
 Останні роки Олександра Олеся були тяжкі. У вересні 1939 року спалахнула друга світова війна. Поета не покидають тривожні думи про долю сина Олега Ольжича - активного учасника руху Опору. Восени 1941 року юнак прибув до Києва, мріючи про відновлення української державності. Нацисти схопили Олега і в червні 1944 року закатували в концтаборі Заксенхаузен.
22 липня 1944 року, невдовзі після одержння повідомлення про загибель сина, Олександр Олесь помер. Похований на Ольшанському кладовищі в Празі.
У пантеоні найвищих досягнень українського духу ХХ століття творчість Олександра Олеся посідає гідне місце. Сам він, проживши останні 20 років у вимушеному вигнанні, визначав своє життя як "повість радощів і мук". Після тривалої перерви його твори почали видаватися в Україні в часи хрущовської відлиги... На батьківщину Олесь повернувся істинно безсмертними віршами.
І.Павлюк "Прокляття, розпач і ганьба!" (Олександр Олесь): відео (1 хв.)