КОМП’ЮТЕРНІ ЗАСОБИ НАВЧАННЯ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

ІРИНА РАДЧЕНКО, учитель української мови і літератури Економіко-правового ліцею м. Києва, переможець міського етапу  та  лауреат Всеукраїнського конкурсу  «Учитель року-2007»  

КОМПЮТЕРНІ ЗАСОБИ НАВЧАННЯ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ:  ПРОБЛЕМИ СЬОГОДНІШНЬОГО ДНЯ 

    Широка комп’ютеризація навчальних закладів, упровадження в навчальний процес новітніх технічних засобів навчання, зокрема SMART-дощок, з одного боку, значно розширили можливості вчителя, гранично оптимізувавши його фахову діяльність. З іншого боку (будьмо чесними!), ці нові тенденції розвитку загальноосвітньої школи створили суб’єктивну патову ситуацію: навчальні заклади комп’ютеризовані, обладнані відповідною технікою, але досить часто все це не спрацьовує.
Ось і маємо проблему: держава забезпечує навчальною технікою, яка в школах майже не використовується. Соромно сказати, але SMART-дошки в деяких навчальних закладах досі не розпаковані… Так, ми боїмося незнайомої техніки, вона дуже дорога (не дай Боже, зіпсувати!), тож хай вона собі буде окремо, а ми будемо працювати, як і колись.
Значна частина вчителів, які мають солідний педагогічний стаж, регалії та нагороди, і є, по суті, основою національного вчительського корпусу, опинилася перед проблемою повної комп’ютерної безграмотності. Сьогодні десятирічна дитина більш обізнана з комп’ютером, ніж її п’ятдесятирічна вчителька. У цьому плані між старшим і молодшим поколіннями пролягла глибока прірва. Учні, для яких комп’ютерна грамотність є звичною ледь не з пелюшок, не можуть  поважати вчителя, бо за рівнем обізнаності з ІКТ він існує в паралельному для дитини, з її погляду, «кам’яному» віці.
Незважаючи на існування спеціальних комп’ютерних курсів, вчитель 40 – 60 років на ці курси вчитися не піде: «немає часу», «це коштує грошей», «я однаково цього не зрозумію», «мені вже пізно», «я і так хороший учитель»…
Панічний жах і несприйняття новітніх технологій учителями призводить до того, що уроки проводяться «по-старому»: з використанням давно віджилих «методичок», без ілюстративного матеріалу, а якщо навіть такий і демонструється на уроці, його неестетичний вигляд відлякує. Нового ж ілюстративного чи дидактичного матеріалу, в тому числі й мультимедійного характеру, гостро бракує, от і використовують придбаний 20-30 років тому.      
Виходячи з усього сказаного пропоную:
1.      Під час атестації вчителів, особливо на вищу категорію, ураховувати рівень володіння комп’ютером і вміння застосовувати комп’ютерні технології в навчальному процесі.
2.      Створити відповідні комп’ютерні курси для вчителів і зобов’язати кожного вчителя оволодіти комп’ютерною технікою хоча б на початковому рівні.
3.      Максимально прискорити процес створення мультимедійних навчальних  посібників з української мови та літератури.
4.      Переглянути навчальні нормативи з української мови у бік оптимізації навчальної діяльності з урахуванням того, що під час уроку використовуються комп’ютерні засоби навчання.
5.      Організувати спеціальні фахові семінари з проблем самостійного створення вчителями ексклюзивних навчальних матеріалів мультимедійного характеру. 

Інформацію про досвід Ірини Радченко щодо створення й використання мультимедійних посібників подано в рубриці «Банк досвіду» вчителів української мови.