12 січня – 100 років від дня народження Марії Приймаченко (Примаченко)

Image2009 рік проголошений ЮНЕСКО роком Марії Приймаченко. В історії мистецтва її ім’я стоїть поряд з іменами Матіса, Модильяні, Ван Гога й Піросмані.  Її картинами щиро захоплювалися Пабло Пікассо та Сальвадор Далі. Її твори з незмінним успіхом експонуються на виставках у Парижі, Варшаві, Софії, Монреалі, Празі... До речі, японці репродукції її картин уміщують у букварях, стверджуючи, що в дітей вони розвивають відчуття кольору й фантазію.
Талант художниці визнаний у світі. «Вона давним-давно — світовий бренд усього українського. Не потрібно намагатися розкручувати її за класичними законами брендингу. Не слід робити з неї пам’ятник — вона жива. Таких, як вона, одиниці: вони живуть за іншими законами. Марія Приймаченко була джерелом натхнення для тисяч людей, які сьогодні стали відомими митцями, репрезентують українське мистецтво світові. Бренд не в примітивному зображенні, а в тому, як вона жила. Вона малювала, як пекла хліб», - сказав на святкуванні 100-річчя художниці кінорежисер Олесь Санін.
Вікіпедія про Марію Приймаченко 
Журнал ART-Ukraine: Українська жар-птиця
Марія Приймаченко: веб-галерея

ImageА хто з нас отак просто зможе назвати десяток творів Марії Приймаченко? Або хоч пять? Як відомо,  немає пророка в своїй вітчизні…
Усе життя Марія Овксентіївна жила в тихому поліському селі Болотня і  була від нього невіддільна…
Дитинство Марії було затьмарене страшною недугою - поліомієлітом. Це зробило її не по-дитячому серйозною й спостережливою, загострило слух і зір. Усі предмети, що оточували дівчинку, ставали учасниками живої захопливої гри духу. «Починалося все це так,- згадувала художниця.- Якось біля хати, над річкою, на заквітчаному лузі пасла я гусей. На піску малювала всякі квіти, побачені мною. А потім помітила синюватий глей. Набрала його в пелену і розмалювала нашу хату... Кожен приходив подивитися на таку дивину. Сусіди просили і їхні хати прикрасити».Природа наділила Марію Приймаченко красою, але красуня ходила на милицях. Гідно й мужньо пронесла вона всі життєві знегоди, пізнала щастя любові (чоловік загинув на фронті) і щастя материнства - син Федір, теж народний художник, її учень і друг, усе життя був коло неї (помер 2008 р.).
У 1936 році Марію запросили до експериментальних майстерень при Київському музеї українського мистецтва. Її творчість стала різноманітнішою – вона не тільки малювала, а й вишивала, захопилася керамікою. Виставки її робіт з великим успіхом проходили у багатьох країнах світу. У 1937 році на всесвітній виставці в Парижі Марія Приймаченко отримала золоту медаль, здивувавши своїми картинами мистецький світ...
Коли розпочалася війна, Марії Приймаченко повернулася до рідного села. Нещастя й злидні не зломили її творчий дух. Крізь усе життя Марії Приймаченко проходила невсипуща жага творення. Приймаченко ніби синтезувала досвід багатьох поколінь народних майстрів. У її картинах знайшли втілення язичницькі образи фантастичних чудовиськ і птахів. Твори Марії Приймаченко самобутньо викристалізовані з стихії народних стародавніх вірувань і фантастичних уявлень, підіймали найглибші пласти народної культури, за ними стоїть велика, різноманітна школа народного мистецтва. Це ніби згусток емоційних вражень, і від казок, і від легенд, і від самого життя. Процес її творчості -  феномен дивовижного сплаву конкретного мислення, інтуїції, фантазії і, нарешті, підсвідомого.
Фантастичні птахи Марії Приймаченко - реальні, живі, шовково-золотаві, квіткоподібні, це птахи з крилами-вишиванками. Звірі у художниці добрі або злі. Вони у неї сині, жовті, зелені, вогняні. Естетика незвичайного, як у казці, входить у реальність, входить просто і легко і тому здається природною.  Казковітісь і повсякденність у її творах зливаються.
Міністерство культури і туризму України запровадело найвищу творчу відзнаку в галузі народного мистецтва України - Премію імені Марії Приймаченко. Премією нагороджують високопрофесійні твори майстрів народного мистецтва, які визнано найвидатнішими надбаннями українського народу, бо вони збагачують його історичну пам’ять, утверджують національну свідомість і самобутність.
Кабінет Міністрів доручив Київській міській державній адміністрації вивчити можливість встановлення в Києві пам`ятника художниці Марії Приймаченко, про що йдеться в розпорядженні Кабміну №1265 від 24 вересня 2008 р.  

Керівником арт-центру «Я Галерея» Павлом Гудімовим і директором «Родовід галереї» Лідією Лихач спільно із галереєю «Лавра» засновано конкурс «Приймаченко і я». Організатори конкурсу прагнуть зробити те, про що  мріяла художниця - дати її творінням нове життя - серед людей. Це конкурс імпровізацій і провокацій, творчих робіт, які виставлятимуть у галереї «Лавра» упродовж року, утворюючи «нон-стоп фестиваль Марії Приймаченко». Пропонується імпровізувати за мотивами художниці у всїх жанрах та напрямках мистецтва. Література, фотографія, дизайн, драматургія – жодних обмежень. Узяти участь може будь-хто – так само без обмежень.  
За умовами конкурсу, кожен охочий може запропонувати свій проект за мотивами творчості видатної української художниці-примітивістки. Останній  термін подання ідей - 1 березня.
Акція здійснюється за підтримки Міністерства культури та туризму. Організатори мають надію, що конкурс не лише приверне увагу до творчості великої українки, а й змусить сучасників подивитися на її творчість по-іншому. Життєрадісні барви й сюжети картин народної художниці завдяки конкурсу зможуть перекочувати на сучасні вулиці, інтер’єр, одяг. Тож є надія, що наше життя стане яскравішим.
Одн
ією з перших у змагання включилася дизайнер Ірина Караванська. Нічого дивного, що всі аксесуари, а також одяг, прикрашений  великими очима та чудернацькими звірами, вмить розкупили. «Така футболка -  то найпростіший спосіб застосування творів художниці, та мені здається, що набагато важливіше - це  енергетика, котру вона хотіла передати людям своїми творами. Сподіваюся, що в своїй колекції я передала власне таку енергетику».  
Марія Приймаченко в колекції Оксани Караванської