60 років від дня відкриття Національного музею Тараса Шевченка в Києві

ImageУ квітні 2009 року сповнюється 60 років з дня відкриття Національного музею Тараса Шевченка в Києві (бульвар Т.Шевченка, 12).
Колекція музею складається з документів про  життя та творчість Тараса Шевченка, оригіналів його малярських робіт, рукописних списків поезій, рідкісних фотографій, майже всіх видань творів митця й літератури про нього. У 24 залах розміщено понад 4 тисячі експонатів.
ГУОН просить посприяти відвідуванню музею учнями та студентами навчальних закладів м.Києва впродовж березня-травня. 
Указ Президента України «Про відзначення 60-річчя Національного музею Тараса Шевченка»   
Лист ГУОН  
Інформація про музей, тематику екскурсій та умови відвідування

ImageСклалося так, що сам Тарас Шевченко безпосередньо сприяв  створенню в Києві музеїв. Адже Василь Васильович Тарновський, під колекцію українських старожитностей якого колись і створювали перший загальноміський київський музей, почав збирати їх ще за життя поета саме під впливом його поезії та особистого знайомства з ним. Проте Київська міська дума 1896 року не погодилась прийняти цю колекцію в дар місту! Тоді Тарновський заповів свою колекцію Чернігову. Ось як лиха доля валуєвських часів «випхала» музей Тарновського в Чернігів.         
Коли ж Київське товариство старожитностей і мистецтв, у роботі якого Тарновський до самої смерті брав участь, усе ж спромоглось спорудити для музею в Києві окремий будинок, Василь Васильович вирішив переписати свій заповіт знову на Київ. Та несподівана смерть мецената 13 червня 1899 року перешкодила цьому. Тож славетна колекція досі зберігається в Чернігові. Без належної уваги позавчорашнього, вчорашнього й сьогоднішнього урядiв України неоціненний духовний скарб опустили до рівня обласного музейного зібрання.      
Все ж завдяки підтримці меценатів, громадськості та подвижництву його працівників київський музей, навіть незважаючи на втрату колекції українських старожитностей В.В.Тарновського, за час незалежності України 1917—1920 рр. перетворився на музей загальнонаціонального масштабу.
І тому цілком заслужено спочатку Центральною Радою 1918 р., а згодом урядом Директорії 1919 р. йому було надано звання національного.            
Радянська влада, незважаючи на своє вороже ставлення до української державності, у творенні якої музей узяв участь, змушена була підтвердити його загальнонаціональний статус, надавши йому 1924 р. ім'я Всеукраїнського історичного музею імені Т. Г. Шевченка.
За радянського часу музейні фонди масово розпродували, знищували «шкідливі» експонати, перетасовували і розвозили безцінні фотоархіви. У розпал геноциду 1933 рр. музей закрили на консервацію і нищили як могли. Головною метою радвлади на той момент було довести, що ніякого українського образотворчого мистецтва немає як такого, а існує тільки народна творчість, особливо боролися з іконописом та творами митців, які не догодили владі, пізніше — ще й із модернізмом. Але музей витримав усі навали. Його окремі відділи протягом 1930—1960-х рр. перетворилися на самостійні видатні музеї національного рівня: з історичного, археологічного й частково етнографічного відділу постав нинішній Національний музей історії України, з художнього та частково художньо-промислового відділів — Національний художній музей України, з відділів етнографічного та художньо-промислового — Музей українського народного декоративного мистецтва.           
І саме
в «старому» музеї 1911 р. з художнього відділу почав формуватись окремий відділ Тараса Шевченка. 1911 р. відзначали 50-ті роковини від дня смерті Шевченка. Це був такий момент, коли українським організаціям ще багато чого «пришити» не могли, не могли й усе без винятку закрити й заборонити, — адже доводилося рахуватись із більшою свободою, яка настала після 1905 року. Виходили українські газети, з'являлися українські громадські організації. І, звісно, люди виявляли свою любов до великого поета й художника. У березні-травні 1911 року в музеї відбулася виставка до цієї пам'ятної дати. Її створили Д. М. Щербаківський і В.С.Кульженко — видатний видавець, який прославив Київ своїми чудовими фотографіями. Василь Степанович був офіційним організатором виставки, і тільки завдяки його авторитету як видатного підприємця і мецената влада змушена була дозволити її проведення. Усі інші заходи до пам'ятної дати поліційно-чорносотенна київська влада задушила. І ось на цю Шевченківську виставку 1911 р. в Києві українське громадянство, у тім числі й меценати музею Терещенки, надавали твори великого митця зі своїх приватних колекцій, а по завершенні виставки багато хто подарував їх музеєві.     Будинок, у якому зараз розміщено Національний музей Тараса Шевченка, належав Михайлові Івановичу Терещенку. Теперішній музей Шевченка на дві третини складається із зібрання Василя Васильовича Тарновського, а на третину — із того, що зібрав перший київський загальноприступний міський музей.
Джерело:Журнал «Музеї України»  
Вікіпедія: Національний музей Тараса Шевченка в Києві